Органы медико социальной экспертизы

Posted by

Об организации медико-социальных экспертных комиссий в Украине



Медико-социальные экспертные комиссии (далее — МСЭК) организуются в самостоятельные центры, бюро при управлениях охраны здоровья областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций.

Оглавление:

В соответствии с Законом Украины «Об основах социальной защищенности инвалидов в Украине» МСЕК находятся в ведении Министерства здравоохранения Украины и проводят свою работу по такому территориальному принципу:

— Крымская, областные, центральные городские (в городах Киеве и Севастополе);

— городские, межрайонные, районные.

МСЭК проводят роботу на базе лечебно-профилактических заведений, которые предоставляют им помещение, медицинское и хозяйственное оборудование, необходимое для проведения экспертизы больных и сохранения документов, а также обеспечивают их санитарным автотранспортом для осмотров больных дома и осуществление контроля над выполнением индивидуальных программ реабилитации. Перечень необходимого оборудования и инвентаря утверждается МОЗ Украины.



В зависимости от уровня, структуры заболеваемости и инвалидности образуются такие МСЭК: общего профиля; специализированного профиля для осмотра больных туберкулезом, лиц с психическими расстройствами, заболеваниями органов зрения, органов кровообращения и т.д.

Источник: http://103-law.org.ua/article.aspx?a=36

Органы медико-социальной экспертизы.

Их деятельность определена Постановлением Правительства РФ от 16 декабря 2004 г. N 805 "О порядке организации и деятельности федеральных государственных учреждений медико-социальной экспертизы"

К федеральным государственным учреждениям медико-социальной экспертизы относятся Федеральное бюро медико-социальной экспертизы (далее — Федеральное бюро) и главные бюро медико-социальной экспертизы, имеющие филиалы — бюро медико-социальной экспертизы в городах и районах (далее — бюро).

Федеральное бюро находится в ведении Министерства здравоохранения и социального развития Российской Федерации, а главные бюро медико-социальной экспертизы, имеющие бюро (далее — главные бюро), — в ведении Федерального агентства по здравоохранению и социальному развитию.



Основными задачами федеральных государственных учреждений медико-социальной экспертизы являются:

— проведение реабилитационно-экспертной диагностики с целью определения реабилитационного потенциала, ограничений жизнедеятельности, потребности в мерах социальной защиты;

— изучение причин, факторов и условий, влияющих на возникновение, развитие и исход инвалидности, анализ распространенности и структуры инвалидности.

Бюро выполняет следующие функции:

а) проводит освидетельствование граждан для установления структуры и степени ограничения жизнедеятельности (в том числе степени ограничения способности к трудовой деятельности) и их реабилитационного потенциала;



б) разрабатывает и корректирует индивидуальные программы реабилитации инвалидов, в том числе определяет виды, формы, сроки и объемы мероприятий по медицинской, социальной и профессиональной реабилитации;

в) устанавливает факт наличия инвалидности, группу, причины, срок и время наступления инвалидности, степень ограничения способности к трудовой деятельности;

г) определяет степень утраты профессиональной трудоспособности (в процентах);

д) определяет причины смерти инвалида в случаях, когда законодательством Российской Федерации предусматривается предоставление семье умершего мер социальной поддержки;

е) дает гражданам, проходящим освидетельствование, разъяснения по вопросам медико-социальной экспертизы;



ж) участвует в разработке программ реабилитации инвалидов, профилактики инвалидности и социальной защиты инвалидов;

з) формирует в рамках обслуживаемой территории банк данных о гражданах, прошедших медико-социальную экспертизу, осуществляет государственное статистическое наблюдение за демографическим составом инвалидов, проживающих на обслуживаемой территории;

и) представляет в соответствующие военные комиссариаты сведения обо всех случаях признания инвалидами военнообязанных и граждан призывного возраста.

Главное бюро выполняет следующие функции:

а) рассматривает жалобы граждан, проходящих освидетельствование, на решения бюро и в случае признания их обоснованными изменяет либо отменяет решения бюро;



б) проводит по собственной инициативе повторное освидетельствование граждан, прошедших освидетельствование в бюро, и при наличии оснований изменяет либо отменяет решения бюро;

в) проводит освидетельствование граждан, обжаловавших решения бюро, а также по направлению бюро в случаях, требующих специальных видов обследования, в целях установления структуры и степени ограничения жизнедеятельности (в том числе степени ограничения способности к трудовой деятельности) и их реабилитационного потенциала;

г) дает гражданам, проходящим освидетельствование, разъяснения по вопросам медико-социальной экспертизы;

д) формирует в рамках обслуживаемой территории банк данных о гражданах, прошедших медико-социальную экспертизу, осуществляет государственное статистическое наблюдение за демографическим составом инвалидов, проживающих на обслуживаемой территории;

е) участвует в разработке программ реабилитации инвалидов, профилактики инвалидности и социальной защиты инвалидов;

ж) координирует деятельность бюро и обобщает опыт их работы на обслуживаемой территории;

з) в случае проведения освидетельствования:

— разрабатывает и корректирует индивидуальные программы реабилитации инвалидов, в том числе определяет виды, формы, сроки и объемы мероприятий по медицинской, социальной и профессиональной реабилитации,

— устанавливает факт наличия инвалидности, группу, причины, срок и время наступления инвалидности, степень ограничения способности к трудовой деятельности;

— определяет степень утраты профессиональной трудоспособности (в процентах);

и) определяет причины смерти инвалида в случаях, когда законодательством Российской Федерации предусматривается предоставление семье умершего мер социальной поддержки.



Федеральное бюро выполняет следующие функции:

а) обеспечивает предоставление всем гражданам равных возможностей для прохождения ими освидетельствования в целях признания инвалидом в соответствии с Федеральным законом "О социальной защите инвалидов в Российской Федерации";

б) рассматривает жалобы граждан, проходящих освидетельствование, на решения главных бюро и в случае признания их обоснованными изменяет либо отменяет решения главных бюро;

в) проводит освидетельствование граждан, обжаловавших решения главных бюро;

г) проводит освидетельствование граждан по направлению главных бюро в случаях, требующих применения особо сложных специальных видов обследования;



д) проводит по собственной инициативе повторное освидетельствование граждан, прошедших освидетельствование в главных бюро, и при наличии достаточных оснований изменяет либо отменяет решения главных бюро;

е) осуществляет комплексную реабилитационно-экспертную диагностику с применением новейших технологий, результатов научных разработок в целях определения наличия ограничений жизнедеятельности, степени утраты профессиональной трудоспособности, реабилитационного потенциала и потребности в мерах социальной защиты;

ж) проводит по поручению Министерства здравоохранения и социального развития Российской Федерации научные исследования в установленной сфере деятельности;

з) осуществляет мероприятия по повышению квалификации специалистов в области медико-социальной экспертизы;

и) оказывает методологическую и организационно-методическую помощь главным бюро и бюро в соответствии с методическими рекомендациями Министерства здравоохранения и социального развития Российской Федерации, обеспечивает единообразное применение указанных рекомендаций, а также законодательства Российской Федерации в области социальной защиты инвалидов в установленной сфере деятельности;



к) формирует банк данных о гражданах, прошедших медико-социальную экспертизу, осуществляет государственное статистическое наблюдение за демографическим составом инвалидов;

л) принимает участие в изучении факторов, приводящих к инвалидности, и вносит предложения по разработке и реализации программ по проблемам инвалидности и инвалидов;

м) вносит в Министерство здравоохранения и социального развития Российской Федерации предложения о внедрении в практику результатов научных разработок, новых технологий реабилитационно-экспертной диагностики, передового опыта главных бюро, а также реализации программ по различным направлениям медико-социальной экспертизы;

н) вносит в Министерство здравоохранения и социального развития Российской Федерации предложения по формированию государственного заказа на проведение научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ по медико-социальной экспертизе.

Федеральные государственные учреждения медико-социальной экспертизы для осуществления своих полномочий имеют право:



— направлять граждан, проходящих медико-социальную экспертизу, на обследование в лечебно-профилактические учреждения государственной и муниципальной систем здравоохранения, в том числе реабилитационные, в целях уточнения клинико-функционального диагноза и профессиональных возможностей;

— запрашивать у организаций независимо от организационно-правовой формы и формы собственности сведения, необходимые для выполнения полномочий, возложенных на федеральные государственные учреждения медико-социальной экспертизы.

Решение бюро, не отмененное или не измененное главным бюро либо в судебном порядке, решение главного бюро, не отмененное или не измененное Федеральным бюро либо в судебном порядке, а также решение Федерального бюро, не отмененное или не измененное в судебном порядке, являются обязательными для исполнения соответствующими органами государственной власти, органами местного самоуправления, а также организациями независимо от организационно-правовой формы и формы собственности.

Источник: http://studopedia.ru/14_99923_organi-mediko-sotsialnoy-ekspertizi.html

Органы медико социальной экспертизы

Следующим видом экспертиз является экспертиза длительной или стойкой, потери трудоспособности — медико-социальная экспертиза. Важность этой экспертизы, прежде всего, заключается в том, что она проявляет компенсаторно о-адаптационные возможности человека, реализация которых будет способствовать функциональной, психологической, социальной, профессиональной реабилитации и адаптации инвалида, лица, всего нуждается в защите и заботе со бы глазу государстви.



Медико-социальная экспертиза (МСЭ) — это определение в установленном порядке потребностей личности в мероприятиях социальной защиты, включая реабилитацию, на основе оценки ограничений жизнедеятельности, вызванных в тийким расстройством функций организм.

Согласно. Основам законодательства Украины о здравоохранении и»Положением о медико-социальной экспертизе»утвержденным. Постановлением. Кабинета. Министров Украины от 22 февраля 1992 г. № 83, эта экспертиза а определяет:

— степень ограничения жизнедеятельности человека;

— причину, время наступления, группу инвалидности;

— работы и профессии, доступные инвалидам по состоянию здоровья



Следует отметить, что указанная экспертиза способствует проведению эффективных мероприятий по профилактике инвалидности, реабилитации инвалидов, приспособления их к общественной жизни

соответствии с»Порядком организации и проведения медико-социальной экспертизы утраты трудоспособности», утвержденного. Постановлением. Кабинета. Министров Украины от 4 апреля 1994 г JV5 221, медико-социальной и экспертизе подлежат лица, которые частично или полностью утратили здоровья вследствие заболевания, травм и врожденных дефектов, ограничивающих их жизнедеятельность, а также лица, которые по действующему законодавст вом имеют право на социальную помощь, с целью выявления компенсаторно-адаптационных возможностей личности для реализации мер реабилитации и адаптации инвалидовв.

Медико-социальная экспертиза осуществляется исходя из комплексной оценки состояния организма на основе анализа клинико-функциональных, социально-бытовых, профессионально-трудовых, психологических данных осмотренной го лица с использованием классификаций и критериев, которые разрабатываются и утверждаются в порядке, определенном действующим законодательство.

Органом, который осуществляет. МСЭ, является медико-социальные экспертные комиссии (МСЭК), которые организуются в самостоятельные центры, бюро при управлениях здравоохранения областных,. Киевской и. Севастопольской городских дер ржавних администраций. Эти экспертные комиссии находятся в ведении. Министерства здравоохранения Украины и проводят свою работу по таким территориальному принципу:

Выводы медико-социальных экспертных комиссий об условиях и характере труда инвалидов являются обязательными для предприятий, учреждений и организаций, независимо от форм собственности и видов их деятельности



В случае несогласия освидетельствуемого с решением районной, межрайонной городской медико-социальной экспертной комиссии он имеет право подать об этом письменное заявление в вышестоящую медико-социальной экспертной комиссии. В. В свою очередь, решение республиканской, крымской, областной, центральной городской медико-социальной экспертной комиссии может быть обжаловано в. Министерстве здравоохранения Украиныи.

Кроме того, решение медико-социальной экспертной комиссии может быть обжаловано в суд в установленном порядке

Организация и состав медико-социальных экспертных комиссий

Медико-социальные экспертные комиссии образуются, реорганизуются и ликвидируются. Министерством здравоохранения Украины,. Министерством здравоохранения. Автономной. Республики. Крым, областными,. Киевской т и. Севастопольской городскими госадминистрациями.

Формирование медико-социальных экспертных комиссий производится с учетом численности обслуживаемого населения, количества осмотренных указанными комиссиями больных в течение года, в том числе инвалидов (например, городские, районные комиссии образуются, как правило, из расчета одна комиссия на 100 тыс человек в возрасте 16 лет и старше; областная, центральная городская комиссия образуется из расчета на пять городских, межрайонных, районных комиссий и т.д.).



зависимости от уровня, структуры заболеваемости и инвалидности образуются такие медико-социальные экспертные комиссии:

— специализированного профиля (для освидетельствования больных туберкулезом, лиц с психическими расстройствами, заболеваниями органов зрения, органов кровообращения и т.д.)

-. Городские, межрайонные, районные медико-социальные экспертные комиссии образуются в составе:

— трех врачей-экспертов (терапевта, хирурга, невропатолога);

— специалиста по медико-социальной реабилитации (врача-реабилита-лога);



— представителя. Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний;

— представителя военно-медицинских управлений. СБУ,. Службы внешней разведки (в случае рассмотрения медицинских дел пенсионеров из числа военнослужащих. СБУ,. Службы внешней разведки)

В состав комиссий специализированного профиля входят:

— два врача, специальность которых соответствует профилю комиссии;

— терапевт или невропатолог;



— врач военно-медицинских управлений. СБУ,. Службы внешней разведки (в случае рассмотрения медицинских дел пенсионеров из числа военнослужащих. СБУ,. Службы внешней разведки)

-. Областная, центральная городская медико-социальная экспертная комиссия образуется в составе:

— представителя. Фонда социального страхования от несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний;

— представителя военно-медицинских управлений. СБУ,. Службы внешней разведки (в случае рассмотрения медицинских дел пенсионеров из числа военнослужащих. СБУ,. Службы внешней разведки)

Председателем медико-социальной экспертной комиссии назначается один из врачей, входящих в нее. Он организует ее работу, обеспечивает качественное проведение медико-социальной экспертизы и несет персональную отв повидальнисть за деятельность комиссииї.



Права и обязанности медико-социальных экспертных комиссий

Городские, межрайонные, районные медико-социальные экспертные комиссии:

а) определяют степень ограничения жизнедеятельности человека, в том числе состояние работоспособности, группу, причину и время наступления инвалидности, а также степень утраты профессиональной трудоспособности (в процентах) пр рацивникив, получивших увечье или иное повреждение здоровья, связанное с исполнением своих трудовых обязанностей

б) устанавливают потребность инвалидов в социальной помощи, которая была бы направлена ??на облегчение последствий ухудшения здоровья (протезирование, средства передвижения, рабочие приспособления, постоянный уход и т.п. о)

в) предоставляют трудовые рекомендации инвалидам трудоспособного возраста и разрабатывают меры медико-социальной реабилитации при составлении индивидуальных программ реабилитации и адаптации инвалидов, осуществляю ют контроль за их реализацией



г) изучают структуру и динамику инвалидности по группам, причинами, отдельными заболеваниями, территориальным признакам, в разрезе отдельных предприятий и т.д.;

г) вместе с лечебно-профилактическими учреждениями изучают результаты диспансеризации, преимущественно лиц, часто и подолгу болеют, и инвалидов;

д) вместе с лечебно-профилактическими учреждениями, предприятиями, учреждениями, организациями, профсоюзами анализируют условия труда с целью выявления факторов, опасно влияют на здоровье и працез способность работников, а также определение условий и видов труда, работ и профессий для больных и инвалидов

е) оценивают состояние здоровья населения, прогнозируют динамику первичной инвалидности;

областные, центральные городские медико-социальные экспертные комиссии:



а) осуществляют организационно-методическое руководство и контроль за деятельностью в соответствии областных, центральных городских, районных, межрайонных, городских медико-социальных экспе ертних комиссий, проверяют принятые ими решения и в случае признания их безосновательными изменяют их

б) переосвидетельствуют лиц, которые обжаловали решение городских, межрайонных или районных медико-социальных экспертных комиссий, и проверяют качество разработки индивидуальных реабилитационных программ;

в) проводят в сложных случаях осмотр больных и инвалидов по направлениям соответственно областных, центральных городских, районных, межрайонных, городских медико-социальных экспе ертних комиссий

г) оказывают консультативную помощь врачам медико-социальных экспертных комиссий по вопросам медико-социальной экспертизы;

г) разрабатывают комплексные мероприятия по профилактике и снижению уровня инвалидности, а также медико-социальной реабилитации инвалидов;

д) осуществляют в пределах своих полномочий контроль за улучшением социального положения инвалидов и предоставления им льгот;

е) анализируют уровень и динамику инвалидности, состояние медико-социальной реабилитации инвалидов в Украине

Медико-социальные экспертные комиссии имеют право:

— получать от органов и учреждений здравоохранения, предприятий, учреждений, организаций, независимо от форм собственности и видов их деятельности, сведения, необходимые для работы комиссий;

— направлять лиц, проходящих освидетельствование, в лечебно-профилактические учреждения для уточнения диагноза и соответствующего лечения;

— посещать в установленном порядке предприятия, учреждения, организации, независимо от форм собственности и видов их деятельности, обследовать места выполнения работ, производственные и служебные помещения, знай знакомиться с отчетами, статистическими и другими материалами по вопросам, относящимся к деятельности комиссий

— подавать государственным органам материалы для принятия соответствующих мер в отношении должностных лиц предприятий, учреждений, организаций, ущемляющие права инвалидов

Основным субъектом, который находится под защитой государства после проведения. МСЭ и дачи соответствующего заключения, есть инвалид. Законом Украины»Об основах социальной защищенности инвалидов в Украине»от 21 берет езня 1991 p. М 875XII определяется, что инвалидом является лицо со стойким расстройством функций организма, обусловленным заболеванием, следствием травм или с врожденными дефектами, приводящее к ограничению життеди ности, к необходимости в социальной помощи и защитеті.

Причинами инвалидности могут быть:

— инвалидность с детства

Для военнослужащих — ранение, контузия, увечье, полученные при защите. Родины или при исполнении иных обязанностей военной службы, либо заболевание, связанное с пребыванием на фронте или в увечье, полученное в результате несчастного случая, не связанного с исполнением обязанностей военной службы, либо заболевание, не связанное с пребыванием на фронте, и др..

Основанием для признания лица инвалидом является наличие совокупности следующих признаков:

— нарушение здоровья со стойким расстройством функций организма, обусловленное заболеваниями, последствиями травм или дефектами;

— ограничение жизнедеятельности (полная или частичная утрата лицом способности или возможности осуществлять самообслуживание, самостоятельно передвигаться, ориентироваться, общаться, контролировать свое поведение в, учиться или заниматься трудовой деятельностью)

— необходимость осуществления мер социальной защиты гражданина

Общие организационно-правовые принципы признания лица инвалидом:

1. В зависимости от степени потери здоровья и ограничения жизнедеятельности устанавливается I, II, III группа инвалидности

2. Обзор граждан в медико-социальных экспертных комиссиях проводится по месту жительства или лечения по направлению соответствующего лечебно-профилактического учреждения при предъявлении паспорта или др. шого документа, удостоверяющего лицу.

3. Медико-социальная экспертиза должна производиться после полного и всестороннего медицинского обследования, проведение необходимых исследований, определение клинико-функционального диагноза, социально-психологии ичного диагноза, профессионально-трудового прогноза, получения результатов восстановительного лечения, социально-трудовой реабилитации и других данных, подтверждающих стойкий или необратимый характер заболеваемости, ння.

4. Медико-социальные экспертные комиссии проводят заседания только в полном составе и коллегиально принимают решение

5. Переосвидетельствование инвалидов с неустойчивыми, оборотными морфологическими изменениями и нарушениями функций органов и систем организма с целью определения эффективности восстановительного лечения и реабилитационных мероприятий, состояния здоровья и степени социальной адаптации проводится через 1-3 роки.

6. Группа инвалидности без указания срока переосвидетельствования устанавливается гражданам при анатомических дефектах, стойких необратимых морфологических изменениях и нарушениях функций органов и систем организма, нее эффективности реабилитационных мероприятий, невозможности восстановления социальной адаптации, мужчинам старше шестидесяти лет и женщинам старше пятидесяти пяти лет и в других, предусмотренных законом, случаях.

7. Лица, признанным инвалидами, выдаются справки. МСЭК и индивидуальные реабилитационные программы

Согласно. Инструкции»Об установлении групп инвалидности», утвержденной. Приказом. Министерства здравоохранения Украины от 7 апреля 2004 № 183, существуют такие основания и критерии установления групп и инвалидностиі.

Основанием для установления первой группы инвалидности являются стойкие, выраженной тяжести функциональные нарушения в организме, обусловленные заболеванием, травмой или врожденным дефектом, приводящие к значительному ограничению жизнедеятельности человека, неспособности к самообслуживанию и вызывают потребность в постоянном, не регулируемых, постороннем наблюдении, уходе или помощи.

Критериями установления I группы инвалидности является ограничение одной или нескольких категорий жизнедеятельности в значительной степени. А именно:

— неспособность к самообслуживанию и полная зависимость от других лиц;

— неспособность самостоятельно передвигаться и полная зависимость от других лиц;

— неспособность к обучению;

— неспособность к трудовой деятельности;

— неспособность к ориентации (дезориентация);

— неспособность к общению;

— неспособность контролировать свое поведение

Основанием для установления второй группы инвалидности являются стойкие, выраженной тяжести функциональные нарушения в организме, обусловленные заболеванием, травмой или врожденным дефектом, приводящие к значног го ограничения жизнедеятельности человека, при сохраненной способности к самообслуживанию, и не вызывают необходимости в постоянном постороннем наблюдении, уходе или помощи.

Критериями установления второй группы инвалидности является ограничение одной или нескольких категорий жизнедеятельности в выраженной степени. А именно:

— способность к самообслуживанию с использованием вспомогательных средств и с помощью других лиц;

— способность самостоятельно передвигаться с использованием вспомогательных средств и (или) с помощью других лиц;

— обучаемость только в специальных учебных заведениях или по специальным программам в домашних условиях;

— способность к выполнению трудовой деятельности в специально созданных условиях с использованием вспомогательных средств и (или) специально оборудованного рабочего места, с помощью других лиц;

— способность к ориентации, требующая помощи других лиц;

— способность к общению с использованием вспомогательных средств и (или) с помощью других лиц;

— способность частично или полностью контролировать свое поведение только при помощи посторонних лиц

Ко II группе инвалидности могут принадлежать также лица, имеющие две или более болезни, приводящие к инвалидности, последствия травмы или врожденные дефекты и их комбинации, что в совокупности функционал ных нарушений приводят к значительному ограничению жизнедеятельности человека и его трудоспособности.

Основанием для установления третьей группы инвалидности являются стойкие, умеренной тяжести функциональные нарушения в организме, обусловленные заболеванием, последствиями травм или врожденными дефектами, которые привели д к умеренно выраженному ограничению жизнедеятельности, в том числе трудоспособности, нуждающихся в социальной помощи и социального защита.

Критериями установления III группы инвалидности является ограничение одной или нескольких категорий жизнедеятельности в умеренно выраженной степени, а именно:

— способность к самообслуживанию с использованием вспомогательных средств;

— способность самостоятельно передвигаться с длительной тратой времени, передвижения с остановками и сокращения расстояния;

— способность к обучению в учебных заведениях общего типа при соблюдении специального режима учебного процесса и (или) с использованием вспомогательных средств, с помощью других лиц (кроме персонала, и учит)

— способность к выполнению трудовой деятельности по другой специальности при отсутствии снижения квалификации или уменьшении объема производственной деятельности и невозможности выполнения работе по своей предварительно й профессии

— способность к ориентации при условии использования вспомогательных средств;

— способность к общению, характеризующаяся снижением скорости, уменьшением объема усвоения, получения и передачи информации;

— частичное снижение способности самостоятельно контролировать свое поведение

Умеренно выраженное ограничение жизнедеятельности определяется частичной потерей возможностей для полноценной трудовой деятельности (потеря профессии, значительное снижение квалификации или уменьшения объема трудовой ди ияльности; значительное затруднение в приобретении профессии или в трудоустройстве): значительное уменьшение (более чем на 25% объема трудовой деятельности, потеря профессии или значительное снижение квалификации; значительно затруднено ния в приобретении профессии или в трудоустройстве лиц, ранее никогда не работали и не имеют проф.

Важным моментом является то, что окончательным результатом проведения. МСЭ является не только установление инвалидности лица, но определение комплекса мероприятий, направленных на восстановление здоровья и способностей инвалид да и создании ему необходимых условий и равных возможностей во всех сферах жизнедеятельности. Согласно;. Положением об индивидуальной программе реабилитации и адаптации инвалида, утвержденным. Постановлением. Кабин эти. Министров Украины от 22 февраля 1992 p. М 83, документом, еще определяет виды, формы и объем реабилитационных мероприятий, оптимальные сроки их осуществления и конкретных исполнителей, является индивидуальное программа реабилитации инвалида, которая разрабатывается медико-социальными экспертными комиссиями с учетом местных возможностей, социально-экономических, географических и национальных особливосей.

Эта программа обязательна для выполнения владельцами предприятий, объединений, учреждений, организаций или уполномоченными ими органами, независимо от форм собственности и видов их деятельности

Основными видами реабилитационной помощи являются:

Контроль за реализацией индивидуальных программ реабилитации инвалидов осуществляют медико-социальные экспертные комиссии совместно с органами местного самоуправления, профсоюзными организациями, отделением мы. Фонда Украины социальной защиты инвалидов при участии представителей общественных организаций инвалиде.

Источник: http://uchebnikionline.com/pravo/medichne_pravo_ukrayini_-_stetsenko_sg/mediko-sotsialna_ekspertiza.htm

Органы медико социальной экспертизы

  • Медико-социальная экспертиза проводится только для совершеннолетних. Для детей – лечебно-консультационная комиссия (ЛКК). Медико-социальная экспертиза проводится с целью определения инвалидности (п. 1)
  • Медико-социальная экспертиза проводится по направлению лечебных учреждений после проведения ими лечебных и реабилитационных мероприятий при наличии данных, подтверждающих стойкое нарушение функций организма, приводящих к ограничению жизнедеятельности (п. 3)
  • Медико-социальную экспертизу проводят медико-социальные экспертные комиссии (далее – комиссии). Комиссии подчиняются МОЗ и формируются по следующему принципу: Центральная медико-социальная комиссия МОЗ, областные, центральные городские в Киеве и Севастополе, городские, межрайонные, районные (п. 4)
  • Выводы комиссии и реабилитационные мероприятия, определенные в индивидуальной программе реабилитации человека с инвалидностью, обязательны для исполнения органами исполнительной власти, органами местного самоуправления, реабилитационными предприятиями, учреждениями и организациями, в которых работает или находится человек с инвалидностью, независимо от их ведомственной подчиненности, типа и формы собственности (п. 6)
  • Городские, межрайонные и районные комиссии (п. 11)

— определяют степень ограничения жизнедеятельности лиц, обращающихся для установления инвалидности, необходимость в стороннем присмотре, уходе или помощи, реабилитации, группу инвалидности, причину и время ее наступления (п. 11.1)

— определяют потребность людей с инвалидностью в обеспечении их техническими и другими средствами реабилитации на основании медицинских показаний и противопоказаний (п. 11.1)

— определяют медицинские показания на право получения людьми с инвалидностью специального автотранспорта и противопоказания к управлению им (п. 11.1)

— составляют и корректируют индивидуальную программу реабилитации человека с инвалидностью (п. 11.2)

— осуществляют руководство и контроль за деятельностью районных, межрайонных, городских комиссий, проверяют правомерность принятых ими решений и, в случае признания их безосновательными, изменяют их

— повторно осматривают лиц, обращающихся для определения инвалидности и обжаловавших решения районных, межрайонных, городских комиссий, проверяют качество разработки индивидуальных программ реабилитации

— проводят в сложных случаях осмотр лиц, обращающихся для установления инвалидности по направлениям районных, межрайонных, городских комиссий

— повторно осматривает лиц, обжаловавших решения областных, центральных городских комиссий, проверяет качество разработанных ими индивидуальных программ реабилитации

— проводит в сложных случаях осмотр больных и людей с инвалидностью по направлениям областных и центральных городских комиссий

— направляет в особо сложных случаях лиц, обращающихся для определения инвалидности, для проведения медико-социального экспертного обследования в клинику Украинского государственного научно-исследовательского института медико-социальных проблем инвалидности (г. Днепропетровск) и Научно-исследовательского института реабилитации инвалидов (г. Винница)

— направлять лиц, обращающихся для установления инвалидности, в лечебно-профилактические учреждения для проведения осмотра с целью уточнения диагноза и назначения соответствующего лечения

— допускать по письменному заявлению лица, обращающегося для определения инвалидности, его доверенное лицо на заседание комиссии

  • Медико-социальная экспертиза проводится после полного медицинского обследования, проведения необходимых исследований, оценки социальных потребностей человека с инвалидностью, определение клинико-функционального диагноза, получения результатов соответствующего лечения, реабилитации при наличии данных, подтверждающих стойкое нарушение функций организма, обусловленных заболеваниями, последствиями травм или врожденными пороками, которые вызывают ограничение жизнедеятельности (п. 17)
  • Комиссия проводит заседания и принимает решения в полном составе. Сведения о результатах экспертного осмотра и принятых решений вносятся в акт осмотра и протокола заседания комиссии, которые подписываются председателем комиссии и ее членами и заверяются печатью (п. 19)
  • Комиссия при установлении инвалидности руководствуется Инструкцией об установлении групп инвалидности (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z), утвержденной Минздравом по согласованию с Минсоцполитики и Советом Федерации независимых профсоюзов Украины (п. 20)
  • Комиссия выдает лицу, признанному инвалидом, справку и индивидуальную программу реабилитации и направляет в трехдневный срок выписку из акта осмотра комиссии органу, в котором человек с инвалидностью состоит на учете как получатель пенсии или государственной социальной помощи (п. 24)
  • Копия индивидуальной программы реабилитации направляется также лечебно-профилактическому заведению и органу труда и социальной защиты населения по месту жительства человека с инвалидностью. По месту работы указанных лиц направляется уведомление о группы инвалидности и ее причины (п. 24)
  • Выдача лицу, признанному человеком с инвалидностью, выписки из акта осмотра комиссии на руки запрещается (п. 24)

Положение о порядке, условиях и критериях определения инвалидности медико-социальными экспертными комиссиями

  • Медико-социальная экспертиза проводится с целью определения инвалидности достигшим совершеннолетия лицам по направлению лечебных учреждений после проведения лечебных и реабилитационных мероприятий при наличии данных, подтверждающих стойкое нарушение функций организма, приводящих к ограничению жизнедеятельности (п. 3)
  • Врачебно-консультативная комиссия лечебного учреждения направляет лиц, обращающихся для определения инвалидности, на осмотр комиссии по форме, утвержденной МОЗ. Комиссия принимает документы лиц, обращающихся для определения инвалидности, не позднее чем через четыре месяца со дня наступления инвалидности (п. 4)
  • Если лицо, обратившееся для определения инвалидности, не может прибыть на осмотр комиссии в связи с тем, что проживает в отдаленной местности, осмотр проводится по месту жительства (дома), в том числе по месту жительства в стационарных учреждениях для престарелых и людей с инвалидностью, или в учреждениях здравоохранения, в которых такое лицо находится на лечении (п. 5)
  • Решение об установлении инвалидности может быть принято комиссией заочно на основании направления ВКК, если имеются нарушения функций организма, при которых группа инвалидности устанавливается бессрочно (перечень утверждается МОЗ). Для этого необходимо подать письменное заявление (п. 5)
  • Определение инвалидности заочно не проводится в случае, когда она вызвана:

— несчастным случаем на производстве (п. 5)

— профессиональным заболеванием (п. 5)

— заболеванием, полученным во время прохождения военной службы или службы в органах внутренних дел, государственной безопасности, других воинских формированиях (п. 5)

— заболеванием, связанным с влиянием радиоактивного облучения вследствие Чернобыльской катастрофы (п. 5)

— заболеванием, полученным в период прохождения военной службы и службы в органах внутренних дел, государственной пожарной охране, органах и подразделениях гражданской защиты, Госспецсвязи (п. 5)

  • Комиссия проводит осмотр лица обратившегося для проведения медико-социальной экспертизы лица в течение пяти рабочих дней со дня поступления направления врачебно-консультативной комиссии и принимает решение о наличии или отсутствии инвалидности (п. 7)
  • Решение о необходимости выделения инвалиду автомобиля с ручным управлением принимается комиссией по заключению лечебно-профилактического учреждения здравоохранения согласно перечню медицинских показаний и противопоказаний, утвержденным в установленном порядке МОЗ по согласованию с Минсоцполитики. (п. 20)
  • В случае определения инвалидности комиссия разрабатывает индивидуальную программу реабилитации инвалида, в которой определяются в том числе средства реабилитации (п. 21)
  • Повторный осмотр людей с инвалидностью с неустойчивыми, обратимыми изменениями и нарушениями функций организма проводится раз в один — три года (п. 22)
  • Повторный осмотр лиц, инвалидность которых определена ​​без указания срока проведения повторного осмотра, проводится ранее указанного срока по заявлению такого человека с инвалидностью, других заинтересованных лиц в случае наступления изменений в состоянии здоровья или по решению суда или прокуратуры (п. 22)
  • Лицам, которые обращаются для определения инвалидности, группа инвалидности определяется без указания срока переосвидетельствования при наличии врожденных недостатков умственного или физического развития, анатомических дефектов, стойких необратимых морфологических изменений функций органов и систем организма, неэффективности реабилитационных мероприятий (п. 22)
  • В случае несогласия с решением районной, межрайонной, городской комиссии человек с инвалидностью имеет право подать в течение месяца после получения заключения комиссии письменное заявление в областную, центральную городскую комиссию или в комиссию, в которой он проходил осмотр. Комиссия, проводившая осмотр, направляет в трехдневный срок после поступления соответствующего запроса все имеющиеся документы на рассмотрение областной, центральной городской комиссии, которая в течение месяца со дня представления указанных документов проводит переосвидетельствование заявителя и принимает соответствующее решение (п. 23)
  • Решения областной, центральной городской комиссии может быть обжаловано в МОЗ. МОЗ при наличии фактов нарушения законодательства о медико-социальной экспертизе поручает Центральной медико-социальной экспертной комиссии МОЗ или областной комиссии другой области повторно рассмотреть с учетом всех имеющихся обстоятельств вопрос, по которому обжалуется решение. В особо сложных случаях Центральная медико-социальная экспертная комиссия МОЗ, областная, центральная городская комиссия могут направлять лиц, обращающихся для определения инвалидности, для проведения медико-социального экспертного обследования в клинику Украинского государственного научно-исследовательского института медико-социальных проблем инвалидности (г. Днепропетровск) и Научно-исследовательского института реабилитации людей с инвалидностью (г. Винница). После обследования указанные научно-исследовательские учреждения составляют консультативные заключения, которые для комиссии носят рекомендательный характер (п. 24)
  • Решение комиссии может быть обжаловано в суд в установленном законодательством порядке (п. 25)

Вопросы медико-социальной экспертизы

Постановление КМ, Положение, Перечень от 03.12.2009 № 1317 редакция действует с 15.03.2018

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 грудня 2009 р. N 1317

Питання медико-соціальної експертизи

1. Затвердити такі, що додаються:

Положення про медико-соціальну експертизу;

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

постановою Кабінету Міністрів України

від 3 грудня 2009 р. N 1317

ПОЛОЖЕННЯ

про медико-соціальну експертизу

Загальні положення

1. Це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі — особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

3. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., N 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

4. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі — комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров’я при Міністерстві охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров’я обласної (міської) держадміністрації.

Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі — центральні міські); міські, міжрайонні, районні.

Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні — у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.

МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.

Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.

5. Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

6. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

7. Штатні нормативи чисельності працівників комісій встановлюються МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

Видатки з утримання комісій здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

8. Перелік обладнання та інвентарю, необхідного для роботи комісій, затверджується МОЗ.

9. Комісії мають бланк установленого МОЗ зразка, штамп і печатку.

Організація і склад медико-соціальних експертних комісій

10. Залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії:

1) загального профілю;

2) спеціалізованого профілю.

Обов’язки і права комісій

11. Міські, міжрайонні, районні комісії:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім’ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним;

2) складають та корегують індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання;

3) проводять серед населення роз’яснювальну роботу з питань медико-соціальної експертизи;

4) ведуть облік громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу, вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу;

5) беруть участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності;

динаміку інвалідності за групами, причинами, окремими захворюваннями, територіальними ознаками у розрізі окремих підприємств;

разом з лікувально-профілактичними закладами охорони здоров’я результати диспансеризації переважно осіб, які часто та тривалий час хворіють, та осіб з інвалідністю;

результати продовження строку тимчасової непрацездатності на період відновного лікування, результати проведення повторного огляду осіб з інвалідністю з метою виявлення ефективності реабілітаційних заходів, визначення реабілітаційного потенціалу;

7) надають лікарям лікувально-профілактичних закладів та працівникам реабілітаційних установ, установ соціального обслуговування та установ, які надають соціальні послуги незалежно від форми власності, а також сім’ям, які здійснюють догляд за особами з інвалідністю, консультаційну допомогу з питань реабілітації та стороннього нагляду, догляду або допомоги особам з інвалідністю, контролюють разом з іншими учасниками реабілітаційного процесу стан та якість проведення підприємствами, установами та організаціями, зазначеними в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, реабілітаційних заходів;

разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, профспілковими органами умови праці з метою виявлення факторів, що мають негативний вплив на здоров’я і працездатність працівників, а також визначають умови та види діяльності, робіт і професій для хворих та осіб з інвалідністю;

стан здоров’я населення та організовують проведення робіт з вивчення виробничих, медичних, психологічних, екологічних, соціальних причин виникнення інвалідності, її рівня і динаміки;

9) інформують органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, профспілки і громадськість про рівень інвалідності, її причини та вжиті реабілітаційні заходи;

12. Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії:

здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх;

повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання;

проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій;

визначають медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним;

надають лікарям комісій консультаційну допомогу з питань проведення медико-соціальної експертизи;

впроваджують наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо вдосконалення порядку проведення медико-соціальної експертизи, узагальнюють і поширюють передовий досвід роботи;

беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;

проводять аналіз рівня та динаміки інвалідності, стан реабілітації осіб з інвалідністю в Автономній Республіці Крим, області, місті, районі;

вживають заходів до підвищення кваліфікації фахівців комісій;

проводять разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;

вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу;

13. Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ:

здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;

розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;

проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх;

у зв’язку з цим абзаци п’ятий — дванадцятий

повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;

проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;

надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;

направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю (м. Вінниця);

впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;

бере участь в акредитації обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;

проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;

бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.

14. Комісії мають право:

одержувати від державних органів, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;

направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;

відвідувати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, обстежувати робочі місця, виробничі та службові приміщення, ознайомлюватися із звітами, статистичними та іншими матеріалами з питань, що належать до компетенції комісій;

подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;

Огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності

15. Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після пред’явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

16. Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

17. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

18. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я.

19. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

20. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності , затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

21. У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.

22. Рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.

виключено згідно з постановою Кабінету

24. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації — органові, що здійснює загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності — витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

25. Голова або члени комісії, винні у прийнятті неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність згідно із законодавством.

постановою Кабінету Міністрів України

від 3 грудня 2009 р. N 1317

ПОЛОЖЕННЯ

про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності

Загальні положення

1. Це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі — комісії).

Порядок та умови встановлення інвалідності

3. Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі — особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

4. Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров’я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

у редакції постанови Кабінету

6. Комісія за участю представників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань приймає рішення щодо продовження строку тимчасової непрацездатності:

особам, що звертаються для встановлення інвалідності, у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв’язку з одним і тим же захворюванням протягом п’яти місяців з перервою за останніх 12 місяців;

хворого на туберкульоз — після 10 місяців безперервного лікування або 12 місяців лікування з перервами протягом останніх двох років.

8. Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

9. Інвалідність, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановлюється на підставі результатів огляду потерпілого членами комісії та акта про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., N 35, ст. 2337), або на підставі рішення суду про встановлення факту отримання травми на виробництві.

10. Інвалідність, що настала внаслідок професійного захворювання, передбаченого переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 45, ст. 1940), встановлюється у разі наявності акта розслідування хронічного професійного захворювання, складеного за формою згідно з додатком 15 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., N 35, ст. 2337), та висновку спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, який має право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань.

11. Ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров’я яких пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

12. Причинний зв’язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов’язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

13. Ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов’язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов’язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів:

1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов’язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров’я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов’язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов’язаного з військової служби;

2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов’язаного до військової служби, що видана військово-лікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо:

застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров’я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів);

ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов’язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів;

застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров’я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.

14. Причинний зв’язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.

15. Інвалідність, що настала в осіб до 18-річного віку внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаного з бойовими діями у період Другої світової війни чи з їх наслідками, встановлюється відповідно до медичних документів, які підтверджують факт поранення чи захворювання, або рішення суду щодо зазначених подій та висновків лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я.

16. Комісія визначає ступінь втрати здоров’я, групу і час настання інвалідності та їх причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою на підставі експертного висновку, визначеного в установленому порядку МОЗ лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, міжвідомчої експертної ради чи постанови військово-лікарської комісії про причинний зв’язок захворювання з Чорнобильською катастрофою та за наявності:

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

посвідчення потерпілої дитини серії «Д» та вкладишу до нього для потерпілих дітей з інвалідністю при досягненні ними 18 років.

17. Особи, що належать до категорії постраждалих із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, подають, крім посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та посвідчення потерпілої дитини серії «Д» та вкладишу до нього для потерпілих дітей з інвалідністю при досягненні ними 18 років, відповідний експертний висновок уповноваженого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, міжвідомчої експертної ради чи постанову військово-лікарської комісії про причинний зв’язок захворювання, що призвело до інвалідності, з іншими ядерними аваріями, ядерними випробуваннями або військовими навчаннями із застосуванням ядерної зброї, порушенням правил експлуатації обладнання з радіаційною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин.

18. Ступінь втрати здоров’я, група і причинний зв’язок інвалідності осіб, що зазнали політичних репресій, встановлюються на підставі висновків лікувально-профілактичних закладів про виникнення захворювання у період політичних репресій.

19. Ступінь стійкого обмеження життєдіяльності у хворих для направлення їх у стаціонарні установи соціального обслуговування, недержавні організації, що надають соціальні послуги особам з інвалідністю, встановлюється згідно з висновками лікувально-профілактичних закладів та з урахуванням можливості перебування хворих у таких закладах.

20. Рішення про необхідність виділення особі з інвалідністю автомобіля з ручним керуванням приймається комісією відповідно до висновку лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я згідно з переліком медичних показань і протипоказань, затвердженим в установленому порядку МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

21. У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров’я комісія розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації, що обов’язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

22. Повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один — три роки.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» .

23. У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров’я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

24. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

25. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Критерії встановлення інвалідності

26. Особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є:

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я);

поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

— одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків) чи пов’язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

— одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов’язків військової служби, пов’язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

— одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

— пов’язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

— пов’язані з виконанням службових обов’язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

— одержані внаслідок політичних репресій;

— пов’язані з виконанням обов’язків військової служби або службових обов’язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. N 482,

у зв’язку з цим абзаци шістнадцятий — дев’ятнадцятий

постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р. N 569,

у зв’язку з цим абзаци сімнадцятий — двадцятий вважати

абзац сімнадцятий пункту 26 із змінами, внесеними згідно з

— отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

— пов’язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв’язку.

27. Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров’я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:

нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до орієнтації (дезорієнтація);

нездатність до спілкування;

нездатність контролювати свою поведінку;

значні обмеження здатності до навчання;

нездатність до окремих видів трудової діяльності.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня — здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня — здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня — нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня — нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня — здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня — здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня — здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I — IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня — здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня — здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня — здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня — часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня — здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня — здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня — здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

постановою Кабінету Міністрів України

від 3 грудня 2009 р. N 1317

ПЕРЕЛІК

постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

5. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1758 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 1, ст. 4).

7. Пункт 1 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності Служби зовнішньої розвідки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. N 726 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 22, ст. 1609).

Источник: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP091317.html