Закону об иммунопрофилактике инфекционных болезней

Posted by

Федеральный закон «Об иммунопрофилактике инфекционных болезней» от 17.09.1998 N 157-ФЗ (ред. от 31.12.2014, с изм. от 14.12.2015)



17 сентября 1998 года N 157-ФЗ

РОССИЙСКАЯ ФЕДЕРАЦИЯ

ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН

ОБ ИММУНОПРОФИЛАКТИКЕ ИНФЕКЦИОННЫХ БОЛЕЗНЕЙ

Принят Государственной Думой 17 июля 1998 года

Оглавление:

Одобрен Советом Федерации 4 сентября 1998 года

Настоящий Федеральный закон устанавливает правовые основы государственной политики в области иммунопрофилактики инфекционных болезней, осуществляемой в целях охраны здоровья и обеспечения санитарно-эпидемиологического благополучия населения Российской Федерации.

Источник: http://fzrf.su/zakon/ob-immunoprofilaktike-157-fz/



Закон об иммунопрофилактике инфекционных болезней

Закон об иммунопрофилактике инфекционных болезней — закон Российской Федерации, определяющий государственную политику в области вакцинопрофилактики (в законе она ошибочно названа «иммунопрофилактикой»), согласно которому каждый гражданин РФ имеет право на получение бесплатных профилактических прививок и отказ от них (см. статью 5), а также на государственную помощь в случае возникновения поствакцинальных осложнений. Был принят по инициативе Российского Национального комитета по биоэтике, несмотря на ожесточенное сопротивление представителей прививочного лобби (ГНИИСК им. Л. Тарасевича, Минздрав РФ), требовавших сделать прививки обязательными.

ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН РФ от 17 сентября 1998 г. № 157-ФЗ

ОБ ИММУНОПРОФИЛАКТИКЕ ИНФЕКЦИОННЫХ БОЛЕЗНЕЙ

Принят Государственной Думой 17 июля 1998 года

Одобрен Советом Федерации 4 сентября 1998 года



Настоящий Федеральный закон устанавливает правовые основы государственной политики в области иммунопрофилактики инфекционных болезней, осуществляемой в целях охраны здоровья и обеспечения санитарно-эпидемиологического благополучия населения Российской Федерации.

Глава I. Общие положения

Статья 1. Основные понятия

В целях настоящего Федерального закона используются следующие основные понятия:

  • иммунопрофилактика инфекционных болезней (далее — иммунопрофилактика) — система мероприятий, осуществляемых в целях предупреждения, ограничения распространения и ликвидации инфекционных болезней путем проведения профилактических прививок;
  • профилактические прививки – введение в организм человека медицинских иммунобиологических препаратов для создания специфической невосприимчивости к инфекционным болезням;
  • медицинские иммунобиологические препараты — вакцины, анатоксины, иммуноглобулины и прочие лекарственные средства, предназначенные для создания специфической невосприимчивости к инфекционным болезням;
  • национальный календарь профилактических прививок — нормативный правовой акт, устанавливающий сроки и порядок проведения гражданам профилактических прививок;
  • поствакцинальные осложнения, вызванные профилактическими прививками, включенными в национальный календарь профилактических прививок, и профилактическими прививками по эпидемическим показаниям (далее — поствакцинальные осложнения) — тяжелые и (или) стойкие нарушения состояния здоровья вследствие профилактических прививок;
  • сертификат профилактических прививок — документ, в котором регистрируются профилактические прививки гражданина.

Статья 2. Законодательство Российской Федерации в области иммунопрофилактики

  1. Законодательство Российской Федерации в области иммунопрофилактики состоит из настоящего Федерального закона, других федеральных законов и принимаемых в соответствии с ними иных нормативных правовых актов Российской Федерации, а также законов и иных нормативных правовых актов субъектов Российской Федерации.
  2. Если международным договором Российской Федерации установлены иные правила, чем предусмотренные настоящим Федеральным законом, применяются правила международного договора.

Статья 3. Сфера действия настоящего Федерального закона

  1. Действие настоящего Федерального закона распространяется на граждан и юридических лиц.
  2. Иностранные граждане и лица без гражданства, постоянно или временно проживающие на территории Российской Федерации, пользуются правами и несут обязанности, которые установлены настоящим Федеральным законом.

Глава II. Государственная политика в области иммунопрофилактики. Права и обязанности граждан при осуществлении иммунопрофилактики

Статья 4. Государственная политика в области иммунопрофилактики

  1. Государственная политика в области иммунопрофилактики направлена на предупреждение, ограничение распространения и ликвидацию инфекционных болезней.
  2. В области иммунопрофилактики государство гарантирует:
    • доступность для граждан профилактических прививок;
    • бесплатное проведение профилактических прививок, включенных в национальный календарь профилактических прививок, и профилактических прививок по эпидемическим показаниям в организациях государственной и муниципальной систем здравоохранения;
    • социальную защиту граждан при возникновении поствакцинальных осложнений;
    • разработку и реализацию федеральных целевых программ и региональных программ;
    • использование для осуществления иммунопрофилактики эффективных медицинских иммунобиологических препаратов;
    • государственный контроль качества, эффективности и безопасности медицинских иммунобиологических препаратов;
    • поддержку научных исследований в области разработки новых медицинских иммунобиологических препаратов;
    • обеспечение современного уровня производства медицинских иммунобиологических препаратов;
    • государственную поддержку отечественных производителей медицинских иммунобиологических препаратов;
    • включение в государственные образовательные стандарты подготовки медицинских работников вопросов иммунопрофилактики;
    • совершенствование системы статистического наблюдения;
    • обеспечение единой государственной информационной политики;
    • развитие международного сотрудничества.
  3. Реализацию государственной политики в области иммунопрофилактики обеспечивают Правительство Российской Федерации и органы исполнительной власти субъектов Российской Федерации.

Статья 5. Права и обязанности граждан при осуществлении иммунопрофилактики

  1. Граждане при осуществлении иммунопрофилактики имеют право на:
    • получение от медицинских работников полной и объективной информации о необходимости профилактических прививок, последствиях отказа от них, возможных поствакциональных осложнениях;
    • выбор государственных, муниципальных или частных организаций здравоохранения либо граждан, занимающихся частной медицинской практикой;
    • бесплатные профилактические прививки, включенные в национальный календарь профилактических прививок, и профилактические прививки по эпидемическим показаниям в государственных и муниципальных организациях здравоохранения;
    • бесплатный медицинский осмотр, а при необходимости и медицинское обследование перед профилактическими прививками в государственных и муниципальных организациях здравоохранения;
    • бесплатное лечение в государственных и муниципальных организациях здравоохранения при возникновении поствакцинальных осложнений;
    • социальную защиту при возникновении поствакцинальных осложнений;
    • отказ от профилактических прививок.
  2. Отсутствие профилактических прививок влечет:
    • запрет для граждан на выезд в страны, пребывание в которых в соответствии с международными медико-санитарными правилами либо международными договорами Российской Федерации требует конкретных профилактических прививок;
    • временный отказ в приеме граждан в образовательные и оздоровительные учреждения в случае возникновения массовых инфекционных заболеваний или при угрозе возникновения эпидемий;
    • отказ в приеме граждан на работы или отстранение граждан от работ, выполнение которых связано с высоким риском заболевания инфекционными болезнями.

    Перечень работ, выполнение которых связано с высоким риском заболевания инфекционными болезнями и требует обязательного проведения профилактических прививок, устанавливается Правительством Российской Федерации.

  3. При осуществлении иммунопрофилактики граждане обязаны:
    • выполнять предписания медицинских работников;
    • в письменной форме подтверждать отказ от профилактических прививок.

Глава III. Финансирование иммунопрофилактики

Статья 6. Финансирование иммунопрофилактики

Финансирование иммунопрофилактики осуществляется за счет средств федерального бюджета, средств бюджетов субъектов Российской Федерации, средств фондов обязательного медицинского страхования и других источников финансирования в соответствии с законодательством Российской Федерации и законодательством субъектов Российской Федерации.

Статья 7. Поставки медицинских иммунобиологических препаратов

  1. Поставки медицинских иммунобиологических препаратов для профилактических прививок, включенных в национальный календарь профилактических прививок, осуществляются за счет средств федерального бюджета в соответствии с Федеральным законом «О поставках продукции для федеральных государственных нужд» и бюджетным законодательством Российской Федерации.
  2. Поставки медицинских иммунобиологических препаратов для профилактических прививок по эпидемическим показаниям осуществляются за счет средств бюджетов субъектов Российской Федерации и внебюджетных источников финансирования, привлекаемых для указанных целей в соответствии с Федеральным законом «О поставках продукции для федеральных государственных нужд» и законодательством субъектов Российской Федерации.

Глава IV. Организационные основы деятельности в области иммунопрофилактики

Статья 8. Организационные основы деятельности в области иммунопрофилактики

  1. Осуществление иммунопрофилактики обеспечивают федеральный орган исполнительной власти в области здравоохранения, органы исполнительной власти в области здравоохранения субъектов Российской Федерации, органы и учреждения государственной санитарно-эпидемиологической службы.
  2. Осуществление иммунопрофилактики в Вооруженных Силах Российской Федерации, других войсках, воинских формированиях и органах, в которых законодательством Российской Федерации предусмотрена военная служба, обеспечивают военно-медицинские учреждения.

Статья 9. Национальный календарь профилактических прививок

  1. Национальный календарь профилактических прививок включает профилактические прививки против гепатита В, дифтерии, коклюша, кори, краснухи, полиомиелита, столбняка, туберкулеза, эпидемического паротита.

Указанные профилактические прививки проводятся всем гражданам Российской Федерации в сроки, установленные национальным календарем профилактических прививок.

  • Национальный календарь профилактических прививок утверждается федеральным органом исполнительной власти в области здравоохранения.
  • Статья 10. Профилактические прививки по эпидемическим показаниям

    1. Профилактические прививки по эпидемическим показаниям проводятся гражданам при угрозе возникновения инфекционных болезней, перечень которых устанавливает федеральный орган исполнительной власти в области здравоохранения.
    2. Решения о проведении профилактических прививок по эпидемическим показаниям принимают главный государственный санитарный врач Российской Федерации, главные государственные санитарные врачи субъектов Российской Федерации.
    3. Сроки и порядок проведения профилактических прививок по эпидемическим показаниям устанавливает федеральный орган исполнительной власти в области здравоохранения.

    См. Календарь профилактических прививок против инфекционных заболеваний, проведение которых необходимо на эндемичных или энзоотичных территориях и по эпидемическим показаниям, утвержденный приказом Минздрава РФ от 18 декабря 1997 г. №375

    

    Статья 11. Требования к проведению профилактических прививок

    1. Профилактические прививки проводятся гражданам в государственных, муниципальных или частных организациях здравоохранения либо гражданами, занимающимися частной медицинской практикой, при наличии лицензий на соответствующие виды деятельности в области иммунопрофилактики.
    2. Профилактические прививки проводятся с согласия граждан, родителей или иных законных представителей несовершеннолетних и граждан, признанных недееспособными в порядке, установленном законодательством Российской Федерации.
    3. Профилактические прививки проводятся гражданам, не имеющим медицинских противопоказаний.

    Перечень медицинских противопоказаний к проведению профилактических прививок утверждается федеральным органом исполнительной власти в области здравоохранения.

  • Профилактические прививки проводятся в соответствии с требованиями санитарных правил и в порядке, установленном федеральным органом исполнительной власти в области здравоохранения.
  • Статья 12. Требования к медицинским иммунобиологическим препаратам

    1. Для иммунопрофилактики используются зарегистрированные в соответствии с законодательством Российской Федерации отечественные и зарубежные медицинские иммунобиологические препараты.
    2. Медицинские иммунобиологические препараты, используемые для иммунопрофилактики, подлежат обязательной сертификации.
    3. Отпуск гражданам медицинских иммунобиологических препаратов, используемых для иммунопрофилактики, производится по рецептам врачей аптечными организациями и организациями здравоохранения в порядке, установленном федеральным органом исполнительной власти в области здравоохранения.

    Статья 13. Хранение и транспортировка медицинских иммунобиологических препаратов

    1. Хранение и транспортировка медицинских иммунобиологических препаратов осуществляются в соответствии с требованиями санитарных правил.
    2. Контроль за хранением и транспортировкой медицинских иммунобиологических препаратов осуществляют органы и учреждения государственной санитарно-эпидемиологической службы.

    Статья 14. Государственный контроль медицинских иммунобиологических препаратов

    Государственный контроль качества, эффективности и безопасности медицинских иммунобиологических препаратов, используемых для иммунопрофилактики, осуществляет федеральный орган, уполномоченный Правительством Российской Федерации на осуществление контроля медицинских иммунобиологических препаратов.

    Статья 15. Обеспечение медицинскими иммунобиологическими препаратами

    Обеспечение государственных и муниципальных организаций здравоохранения медицинскими иммунобиологическими препаратами для проведения профилактических прививок, включенных в национальный календарь профилактических прививок, и профилактических прививок по эпидемическим показаниям осуществляют федеральный орган исполнительной власти в области здравоохранения и органы исполнительной власти в области здравоохранения субъектов Российской Федерации.

    Статья 16. Особенности лицензирования видов деятельности в области иммунопрофилактики

    1. Лицензирование видов деятельности в области иммунопрофилактики регулируется законодательством Российской Федерации о лицензировании.
    2. Перечень дополнительных условий осуществления указанных видов деятельности определяется положением о лицензировании конкретных видов деятельности, утверждаемым Правительством Российской Федерации.

    Статья 17. Государственное статистическое наблюдение в области иммунопрофилактики

    1. Сведения о профилактических прививках, поствакцинальных осложнениях, случаях отказа от профилактических прививок подлежат государственному статистическому учету.
    2. Сведения о профилактических прививках, поствакцинальных осложнениях, случаях отказа от профилактических прививок подлежат регистрации в медицинских документах и сертификатах профилактических прививок.

    Порядок регистрации профилактических прививок, поствакцинальных осложнений, оформления отказа от профилактических прививок, а также формы медицинских документов и сертификата профилактических прививок устанавливаются федеральным органом исполнительной власти в области здравоохранения.

    Глава V. Социальная защита граждан при возникновении поствакцинальных осложнений

    Статья 18. Право граждан на социальную защиту при возникновении поствакцинальных осложнений

    1. При возникновении поствакцинальных осложнений граждане имеют право на получение государственных единовременных пособий, ежемесячных денежных компенсаций, пособий по временной нетрудоспособности.
    2. Выплаты государственных единовременных пособий и ежемесячных денежных компенсаций производятся за счет средств федерального бюджета органами социальной защиты населения в порядке, установленном Правительством Российской Федерации. Выплаты пособий по временной нетрудоспособности производятся из средств государственного социального страхования.

    Статья 19. Государственные единовременные пособия

    1. При возникновении поствакцинального осложнения гражданин имеет право на получение государственного единовременного пособия в размере 100 минимальных размеров оплаты труда, установленных законодательством Российской Федерации на день осуществления выплаты указанного пособия.

    Перечень поствакцинальных осложнений, дающих право гражданам на получение государственных единовременных пособий, утверждается Правительством Российской Федерации по представлению федерального органа исполнительной власти в области здравоохранения.

    
  • В случае смерти гражданина, наступившей вследствие поствакцинального осложнения, право на получение государственного единовременного пособия в размере 300 минимальных размеров оплаты труда, установленных законодательством Российской Федерации на день осуществления выплаты указанного пособия, имеют члены его семьи. Круг членов семьи, имеющих право на получение указанного пособия, определяется в соответствии со статьями 50 и 51 Закона Российской Федерации «O государственных пенсиях в Российской Федерации».
  • Статья 20. Ежемесячные денежные компенсации

    Гражданин, признанный инвалидом вследствие поствакцинального осложнения, имеет право на получение ежемесячной денежной компенсации в размере 10 минимальных размеров оплаты труда, установленных законодательством Российской Федерации на день осуществления выплаты указанной компенсации.

    Статья 21. Пособия по временной нетрудоспособности

    Гражданин, у которого временная нетрудоспособность связана с поствакцинальным осложнением, имеет право на получение пособия по временной нетрудоспособности в размере 100 процентов среднего заработка независимо от непрерывного стажа работы.

    Один из родителей либо иной законный представитель несовершеннолетнего имеет право на получение пособия по временной нетрудоспособности за все время болезни несовершеннолетнего, связанной с поствакцинальным осложнением, в размере 100 процентов от среднего заработка независимо от непрерывного стажа работы.

    Глава VI. Заключительные положения

    Статья 22. Ответственность за нарушение настоящего Федерального закона

    Нарушение настоящего Федерального закона влечет ответственность в соответствии с законодательством Российской Федерации.

    Источник: http://1796web.com/glossary/z001.htm

    

    Статья 5. Права и обязанности граждан при осуществлении иммунопрофилактики

    1. Граждане при осуществлении иммунопрофилактики имеют право на:

    получение от медицинских работников полной и объективной информации о необходимости профилактических прививок, последствиях отказа от них, возможных поствакцинальных осложнениях;

    выбор медицинской организации или индивидуального предпринимателя, осуществляющего медицинскую деятельность;

    бесплатные профилактические прививки, включенные в национальный календарь профилактических прививок и календарь профилактических прививок по эпидемическим показаниям, в медицинских организациях государственной системы здравоохранения и муниципальной системы здравоохранения;

    медицинский осмотр и при необходимости медицинское обследование перед профилактическими прививками, получение медицинской помощи в медицинских организациях при возникновении поствакцинальных осложнений в рамках программы государственных гарантий бесплатного оказания гражданам медицинской помощи;

    абзац утратил силу. — Федеральный закон от 22.08.2004 N 122-ФЗ;

    социальную поддержку при возникновении поствакцинальных осложнений;

    отказ от профилактических прививок.

    2. Отсутствие профилактических прививок влечет:

    запрет для граждан на выезд в страны, пребывание в которых в соответствии с международными медико-санитарными правилами либо международными договорами Российской Федерации требует конкретных профилактических прививок;

    

    временный отказ в приеме граждан в образовательные организации и оздоровительные учреждения в случае возникновения массовых инфекционных заболеваний или при угрозе возникновения эпидемий;

    отказ в приеме граждан на работы или отстранение граждан от работ, выполнение которых связано с высоким риском заболевания инфекционными болезнями.

    Перечень работ, выполнение которых связано с высоким риском заболевания инфекционными болезнями и требует обязательного проведения профилактических прививок, устанавливается уполномоченным Правительством Российской Федерации федеральным органом исполнительной власти.

    3. При осуществлении иммунопрофилактики граждане обязаны:

    выполнять предписания медицинских работников;

    

    в письменной форме подтверждать отказ от профилактических прививок.

    Источник: http://sudact.ru/law/federalnyi-zakon-otn-157-fz-ob/glava-ii/statia-5/

    Федеральный закон «Об иммунопрофилактике инфекционных болезней» (от 17 сентября 1998 г. № 157-фз)

    Основные понятия (извлечения из статьи 1):

    Иммунопрофилактика инфекционных болезней – система мероприятий, осуществляемых в целях предупреждения, ограничения распространения и ликвидации инфекционных болезней путем проведения профилактических прививок;

    Профилактические прививки – введение в организм человека медицинских иммунобиологических препаратов для создания специфической невосприимчивости к инфекционным болезням;

    

    Медицинские иммунобиологические препараты – вакцины, анатоксины, иммуноглобулины и прочие лекарственные средства, предназначенные для создания специфической невосприимчивости к инфекционным болезням;

    Национальный календарь профилактических прививок – нормативный акт, устанавливающий сроки и порядок проведения гражданам профилактических прививок;

    Поствакцинальные осложнения, вызванные профилактическими прививками, включенными в национальный календарь профилактических прививок, и профилактическими прививками по эпидемическим показаниям – тяжелые и стойкие нарушения состояния здоровья вследствие профилактических прививок;

    Сертификат профилактических прививок – документ, в котором регистрируются профилактические прививки граждан.

    Государственная политика в области иммунопрофилактики (извлечения из статьи 4).

    

    1. Государственная политика в области иммунопрофилактики направлена на предупреждение, ограничение распространения и ликвидацию инфекционных болезней.

    В области иммунопрофилактики государство гарантирует:

    доступность для граждан профилактических прививок;

    бесплатное проведение профилактических прививок, включенных в Национальный календарь профилактических прививок, и профилактических прививок по эпидемическим показаниям в организациях государственной и муниципальной систем здравоохранения;

    социальную защиту граждан при возникновении поствакцинальных осложнений;

    

    использование для осуществления иммунопрофилактики эффективных медицинских иммунобиологических препаратов.

    Права и обязанности граждан при осуществлении иммунопрофилактики (извлечения из статьи 5):

    Граждане при осуществлении иммунопрофилактики имеют право на:

    получение от медицинских работников полной и объективной информации о необходимости профилактических прививок, последствиях отказа от них, возможных поствакцинальных осложнениях;

    выбор государственных, муниципальных или частных организаций здравоохранения либо граждан, занимающихся частной практикой;

    

    бесплатные профилактические прививки, включенные в Национальный календарь профилактических прививок, и профилактические прививки по эпидемическим показаниям в организациях государственной и муниципальной систем здравоохранения;

    бесплатный медицинский осмотр, а при необходимости и медицинское обследование перед профилактическими прививками в государственных и муниципальных организациях здравоохранения;

    бесплатное лечение в государственных и муниципальных организациях здравоохранения при возникновении поствакцинальных осложнений;

    социальную защиту при возникновении поствакцинальных осложнений;

    отказ от профилактических прививок.

    

    Отсутствие профилактических прививок влечет:

    запрет для граждан на выезд в страны, пребывание в которых в соответствии с международными медико-санитарными правилами либо международными договорами РФ требует конкретных профилактических прививок;

    временный отказ в приеме граждан в общеобразовательные и оздоровительные учреждения в случае возникновения массовых инфекционных заболеваний или при угрозе возникновения эпидемий;

    отказ в приеме граждан на работы или отстранение от работ, выполнение которых связано с высоким риском заболевания инфекционными болезнями.

    При осуществлении иммунопрофилактики граждане обязаны:

    

    Выполнять предписания медицинских работников;

    В письменной форме подтверждать отказ от профилактических прививок.

    Источник: http://studfiles.net/preview//page:10/

    Об утверждении Общегосударственной программы иммунопрофилактики и защиты населения от инфекционных болезней на15 годы

    Программа, Закон от 21.10.2009 № 1658-VI действует с 19.11.2009

    ЗАКОН УКРАЇНИ

    Про затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на15 роки

    Верховна Рада України постановляє:

    

    1. Затвердити Загальнодержавну програму імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на15 роки, що додається.

    2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

    21 жовтня 2009 року

    від 21 жовтня 2009 року N 1658-VI

    ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА

    імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на15 роки

    

    Загальна частина

    Інфекційні хвороби до цього часу є однією з основних причин інвалідності та смертності населення в усьому світі. Підвищення рівня інфекційної захворюваності, на думку експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), пов’язане з демографічним вибухом — збільшенням кількості населення Землі майже до 7 млрд. чоловік, а також негативними соціально-економічними змінами у ряді країн, військовими конфліктами, внутрішньою та зовнішньою міграцією, екологічними катаклізмами, появою нових нозологічних форм, таких як пташиний грип, тяжкий гострий респіраторний синдром тощо. Не обминають ці процеси і Україну, хоча за останні роки мають місце певні досягнення у застосуванні засобів імунопрофілактики.

    Істотну роль у зниженні рівня інфекційної захворюваності відіграла Програма імунопрофілактики населення на06 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 року N 1566 . Виконання Програми дало змогу знизити за період06 років показники розповсюдженості інфекцій, що визначені пріоритетними Європейським регіональним бюро ВООЗ у програмному документі «Здоров’я-XXI: основи політики досягнення здоров’я для всіх у Європейському регіоні ВООЗ», зокрема дифтерії — з 0,58 до 0,21, кору — з 34,61 до 5,08, краснухи — з 161,87 до 47,24, епідемічного паротиту — з 47,87 до 8,02 на 100 тис. населення. Протягом02 років завершено роботу із сертифікації України у складі Європейського регіону як території, вільної від поліомієліту.

    Державна підтримка та допомога міжнародних організацій сприяли охопленню населення України щепленням проти кору на 98,8 відсотка, дифтерії — 98,7, кашлюку, поліомієліту і туберкульозу (серед новонароджених) — на 97,8 відсотка (рекомендований ВООЗ показник — 95 відсотків).

    Незважаючи на деяке зниження рівня інфекційної захворюваності, епідемічна ситуація щодо найпоширеніших інфекцій залишається напруженою. На такі інфекційні хвороби, як дифтерія, вірусні гепатити, кір, краснуха, епідемічний паротит, кашлюк та гемофільна інфекція, припадає близько 90 відсотків усіх зареєстрованих випадків. Окремі з них (краснуха та вірусний гепатит B) є причиною більшості уроджених аномалій та вад розвитку, що вкрай негативно позначається на здоров’ї населення та його генофонді, лягає важким тягарем на державний бюджет.

    Таким чином, подальший прогрес у справі захисту населення від інфекційних хвороб неможливий без розроблення та затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на15 роки (далі — Програма).

    

    Мета і основні завдання Програми

    Метою Програми є забезпечення епідемічного благополуччя населення шляхом зниження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, а також смертності та інвалідності внаслідок інфекційних хвороб, сприяння розвитку імунології, генної інженерії та імунобіотехнології.

    Для досягнення зазначеної мети необхідно:

    здійснити комплекс організаційно-методичних заходів щодо зниження рівня захворюваності на інфекції, боротьба з якими проводиться засобами імунопрофілактики, та охоплення щепленнями на рівні не менш як 95 відсотків;

    організувати оптимальне матеріально-технічне забезпечення закладів, що планують і здійснюють заходи з імунопрофілактики;

    забезпечити постійне підвищення професійного рівня осіб, що здійснюють заходи з імунопрофілактики;

    

    провести моніторинг виконання завдань Програми та у разі необхідності корегування заходів з підвищення їх ефективності;

    забезпечити науковий супровід заходів з імунопрофілактики;

    використовувати усі форми санітарно-просвітницької роботи серед населення з метою поширення знань з питань імунопрофілактики;

    забезпечити розвиток міжнародного співробітництва з метою використання потенціалу зарубіжних партнерів у сфері специфічної профілактики населення від інфекційних хвороб.

    Шляхи розв’язання проблеми

    Для зменшення інтенсивності епідемічного процесу доцільно здійснити заходи за трьома напрямами:

    

    блокування імовірних джерел збудників інфекційних хвороб;

    порушення механізму передачі збудників інфекційних хвороб;

    формування прошарку осіб, несприйнятливих до збудників інфекційних хвороб.

    Здійснення зазначених заходів потребує фінансових витрат, використання значних людських і матеріальних ресурсів. Однак лише комплексний підхід може забезпечити найефективніші результати.

    Створити прошарок осіб, несприйнятливих до збудників інфекційних хвороб, можна шляхом проведення активної специфічної імунопрофілактики, зокрема застосування високоефективних імунобіологічних препаратів.

    Прийняття Програми забезпечить державне цільове фінансування:

    придбання препаратів та їх зберігання із здійсненням контролю за використанням цих коштів;

    придбання сучасного лабораторного обладнання для розвитку інноваційних напрямів вітчизняної імунології, генної інженерії та імунобіотехнології.

    Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми наведені у додатку 1 до Програми.

    Профілактика інфекційних хвороб шляхом імунізації населення є найефективнішим заходом щодо забезпечення здоров’я населення, епідемічного благополуччя держави та стратегічно важливим пріоритетним завданням галузі охорони здоров’я. Матеріальні збитки, соціальні та медичні наслідки інфекційних хвороб свідчать, що систематична імунізація населення повинна бути загальнодержавною справою.

    Боротьба з інфекціями, яким можна запобігти саме засобами імунопрофілактики, є однією з пріоритетних проблем як в Україні, так і у світі. ВООЗ протягом останніх десятиліть послідовно впроваджує та реалізує розширену програму імунізації проти таких інфекційних хвороб, як дифтерія, правець, туберкульоз, поліомієліт, кашлюк та кір. На початку 90-х років XX століття до зазначеної програми включені щеплення проти гепатиту B та жовтої гарячки. Підтвердженням того, що шляхом вакцинації та вжиття певного комплексу протиепідемічних заходів можна реально вплинути на рівень захворюваності, є ліквідація натуральної віспи, суттєві досягнення у ліквідації поліомієліту, зниження захворюваності на правець, дифтерію, кашлюк, епідемічний паротит, краснуху та кір.

    Значно знизити захворюваність або ліквідувати її в окремо взятій країні неможливо, оскільки в результаті виконання програм імунізації у країнах Європейського регіону досягнуто різного ступеня прогресу в ліквідації інфекційних захворювань.

    Оптимізована система медичної інформації в імунопрофілактиці продемонструвала неефективність та фінансову недоцільність застосування децентралізованого механізму закупівлі вакцин та документально засвідчила тривалі періоди відсутності базових вакцин, що негативно вплинуло на показники охоплення вакцинацією та колективний імунітет. Враховуючи об’єктивні дані цієї системи, з метою ефективного забезпечення захисту населення від інфекцій, недопущення епідемічних ускладнень інфекційних хвороб, ефективного і планомірного використання вакцин з 2001 року постачання медичних імунобіологічних препаратів здійснюється з метою проведення профілактичних щеплень, включених до календаря щеплень , — за рахунок коштів Державного бюджету України, щеплень за епідемічними показаннями — за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

    Завдання і заходи щодо виконання Програми наведені у додатку 2 до Програми.

    Роботу із здійснення заходів, визначених у додатку 2 до Програми, координує МОЗ, яке щороку до 1 березня інформує Кабінет Міністрів України про результати її виконання.

    Контроль за виконанням Програми здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, які до 20 січня щороку подають відповідну інформацію МОЗ.

    Очікувані результати виконання Програми

    Виконання Програми дасть змогу:

    підтримувати статус України як країни, в якій немає поліомієліту;

    довести показник захворюваності на кір до рівня менш як 1 нанаселення (до 2010 року);

    припинити місцеву передачу вірусів кору та краснухи (до 2015 року);

    довести показник захворюваності на дифтерію до рівня менш як 0,1 нанаселення (до 2010 року);

    довести показник розповсюдженості епідемічного паротиту, кашлюку, гемофільної інфекції до рівня менш як 1 нанаселення, а вродженої краснухи — менш як 1 наживих новонароджених (до 2010 року);

    довести показник захворюваності на гострий вірусний гепатит B серед населення до рівня менш як 5 нанаселення та кількості вірусоносіїв гепатиту B серед дитячого населення до 1 відсотка (до 2015 року);

    забезпечити проведення імунопрофілактики та захист населення від інфекційних захворювань шляхом здійснення комплексних заходів з часткової або остаточної ліквідації їх вогнищ.

    Визнання перспектив розвитку імунопрофілактики, посилення епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами, виконання пріоритетних цільових програм з цього питання сприятиме підвищенню ефективності протиепідемічних та профілактичних заходів, зниженню рівня розповсюдженості, смертності та інвалідності, забезпеченню раннього виявлення та реагування на ускладнення епідемічної ситуації.

    Очікувані результати виконання Програми наведені у додатку 3 до Програми.

    Фінансове забезпечення виконання Програми

    Фінансування Програми здійснюється в межах видатків, передбачених у державному бюджеті органам, відповідальним за виконання Програми, у бюджетах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також за рахунок інших джерел.

    Загальний обсяг фінансування на весь період дії Програми з державного бюджету становить,3 тис. гривень.

    Обсяг фінансування Програми з державного бюджету може бути уточнено під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням можливостей дохідної частини бюджету.

    ПАСПОРТ

    Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на15 роки

    2. Програма затверджена Законом України від 21 жовтня 2009 року N 1658-VI.

    3. Державний замовник: МОЗ.

    4. Керівник Програми — перший заступник Міністра охорони здоров’я України.

    5. Виконавці заходів:

    МОЗ, МОН, МКТ, МЗС, Мінпраці, Держкомтелерадіо, Національний комітет Товариства Червоного Хреста, Академія медичних наук, державне підприємство «Центр імунобіологічних препаратів», Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

    6. Строк виконання2015 роки.

    7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування:

    Источник: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T091658.html

    Прививки и Украинское Законодательство

    Многих читателей — граждан Украины интересует, насколько законен в Украине отказ от прививок, что юридически он может повлечь за собой и т.д. В данной статье мы попытались кратко ответить на наиболее часто возникающие вопросы.

    1. Статья отражает точку зрения общественной организации «Лига защиты гражданских прав»

    2. Здесь мы ссылаемся на действующие законы Украины и ратифицированные международные документы. С целью экономии места, документы цитируются в сокращении. Полные версии документов можно найти в официальных печатных изданиях или в сети Интернет, например по адресу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

    3. В связи с несовершенством украинского законодательства, некоторые нормативно-правовые акты могут противоречить друг другу и Конституции. Официальные лица и организации стремятся, конечно, трактовать эти разногласия в свою пользу, решения эти могут быть оспорены в судебном порядке или жалобой в прокуратуру.

    Какие прививки входят в украинский календарь вакцинации?

    Согласно приложению к приказу №48 МОЗ Украины от 03.02.2006 „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів" (далее — приказ №48 МОЗ), в календарь включены следующие прививки против болезней, выполняемые в определённом возрасте:

    — оральная (живая) вакцина: 5, 18 мес., 6, 14, лет

    Все ли прививки являются обязательными?

    Обязательным для всех граждан Украины является выполнение законов. Применительно к теме прививок, это означает, что обязательными (с возможностью тем не менее отказа от них, как мы увидим далее) являются только следующие прививки, оговоренные в законе:

    Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб":

    • Ст.12 Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

    Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення":

    • Ст.27 Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір вУкраїні є обов’язковими.

    Как видим, прививки от гепатита В, гемофильной инфекции, краснухи и паротита не являются обязательными, хотя они и входят в календарь прививок.

    К сожалению, об этом факте, как и о многом другом, неизвестно большинству родителей, которым в больницах продолжают внушать об „обязательности" всех включенных в календарь прививок.

    Зато о противозаконности включения этих прививок в календарь, видимо, отлично известно в МОЗ и ВР Украины: хорошей иллюстрацией этого является попытка в июне 2007 г. „протащить" законопроект о добавлении к списку обязательных — прививок от гепатита Б, гемофильной инфекции и бешенства.

    Признаёт ли МОЗ официально опасность прививок?

    Да, в своём приказе №48 МОЗ официально признаёт возможность двух видов нежелательных последствий вакцинации — реакции («клінічні та лабораторні ознаки нестійких патологічних (функціональних) змін в організмі, що виникають у зв’язку з проведенням щеплення») и осложнения («стійкі функціональні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень стану здоров’я»):

    А. Коди клінічних проявів післявакцинальних реакцій:

    1. Підвищення температури до 39 0 С.

    2. Підвищення температури більше 39 0 С (сильна загальна).

    3. Температура, яка не зареєстрована в медичній документації.

    4. Біль, набряк м‘яких тканин > 50 мм, гіперемія у місці введення > 80 мм, інфільтрат > 20 мм (сильна місцева).

    6. Головний біль.

    7. Дратівливість, порушення сну.

    8. Висипання неалергічного ґенезу.

    9. Анорексія, нудота, біль у животі, диспепсія, діарея.

    10. Катаральні явища.

    11. Міальгія, артралгія.

    В. Коди клінічних проявів післявакцинальних ускладнень:

    13. Анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції.

    14. Алергічні реакції (набряк Квінке, висипка типу кропивниці, синдром Стівенса-Джонсона, Лайела).

    15. Гіпотензивний-гіпореспонсивний синдром (гостра серцево-судинна недостатність, гіпотонія, зниження тонусу м‘язів, короткочасне порушення або втрата свідомості, судинні порушення в анамнезі).

    17. Безперервний пронизливий крик (тривалістю від 3 годин і більше).

    18. Судоми фебрильні.

    19. Судоми афебрильні.

    21. Анестезія/ парестезія.

    22. Гострий в‘ялий параліч.

    23. Вакциноасоційований паралітичний поліомієліт.

    24. Синдром Гійєна-Барре (полірадікулоневрит).

    25. Підгострий склерозувальний паненцефаліт.

    26. Паротит, орхіт.

    28. Підшкірний холодний абсцес.

    29. Поверхнева виразка понад 10 мм. Регіональний лімфаденіт(и).

    30. Келоїдний рубець.

    31. Генералізована БЦЖ-інфекція, остеомієліт, остеїт.

    Допускает ли Закон возможность осложнений при вакцинации?

    Но ведь перечисленные допускаемые МОЗ последствия прививок (особенно осложнения) могут нанести существенный вред здоровью, почему же закон допускает такую возможность?

    Такую возможность Закон запрещает:

    Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я":

    • Ст.42 Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров’ю пацієнта.

    На практике это, однако, не мешает прививкам успешно подвергать риску здоровье детей и взрослых.

    Противовопоказания к вакцинации: Теория и Практика

    Существуют ведь ещё и противовопоказания к вакцинации. Они ведь должны снизить риск опасных последствий прививок?

    Действительно, с одной стороны в приказе МОЗ №48 неоднократно оговаривается важность учёта противопоказаний:

    «Щеплення дозволяється проводити тільки . відповідно до показів і протипоказів щодо їх проведення»,

    "Щепленню підлягають усі новонароджені, що не мають до цього протипоказань".

    Однако, как мы видели выше, «усі новонароджені» получают прививки от гепатита и туберкулёза, в соответствии с календарём прививок, ещё в роддоме, в первые дни, а то и часы после рождения, а среди противопоказаний к этим прививкам мы видим в том же приказе следующее:

    — тяжкі ускладнення від попередньої дози у вигляді анафілактичного шоку.

    — алергія на будь-який компонент вакцини.

    — епілептичний синдром із судомами 2 рази на місяць та частіше .

    — ускладнені реакції на попереднє введення вакцини.

    Совершенно очевидно, что ни один из этих диагнозов не может быть ни подтверждён, ни опровергнут применительно к новорождённому:

    — «предыдущая доза» у новорождённого отсутствует, поэтому никто не может гарантировать отсутствие у него анафилактического шока или любой другой «осложнённой реакции» в ответ на прививку;

    — ни один новорождённый не обследуется на предмет аллергичеcкой реакции «на будь-який компонент вакцини» (заметим, что вакцины содержат немало опасных компонентов, в т.ч. такие известные аллергены, как белковые соединения, ртуть, фенол и др.);

    — наличие у новорождённого эпилептического синдрома — частота судорог не может быть спрогнозирована при рождении;

    — и конечно никто из новорождённых не исследуется на носительство тубинфекции.

    Итак, все перечисленные противопоказания, «предупредительно» задокументированные МОЗ, применительно к новорождённым не могут быть проверены в принципе.

    Но даже более взрослые дети, уже получавшие прививки, не застрахованы от возможных трагических последствий, ведь например токсические вещества, входящие в состав вакцин, при регулярном введении — могут проявлять т.н. «кумулятивный» (накопительный) эффект.

    К сожалению, это свойство вакцин в документах МОЗ никак не отражено, такой фактор риска, как количество уже сделанных ребёнку прививок — не входит в состав противопоказаний. В результате «роковой» может стать вторая, третья или даже последняя прививка из "положенных", хотя предыдущие переносились «нормально».

    Что делать, если у ребёнка осложнение после прививки?

    Что делать родителям, если они наблюдают у ребёнка ухудшение здоровья, связанное, по их мнению, с прививкой?

    В случае возникновения каких-либо расстройств здоровья, связанных на ваш взгляд со сделанной до того прививкой, можно рекомендовать следующий порядок действий, существенно повышающий вероятность получения в дальнейшем материальной компенсации за ущерб, нанесённый прививкой здоровью:

    1. Внимательно изучить таблицу «Сроки развития поствакцинальных осложнений» и установить (желательно с помощью врача) предполагаемое название ПВР/ПВО, максимально соответствующее имеющимся жалобам. По названию ПВР/ПВО и названию сделанной прививки выбрать из таблицы срок развития ПВР/ПВО. Если этот срок вами уже превышен, то доказать связь заболевания с прививкой будет уже почти невозможно.

    2. Срочно сообщить о происшествии по телефону диспетчеру городской или областной санэпидстанции (СЭС). Указать тип реакции на прививку (предполагаемое название ПВР / ПВО), препарат, после введения которого она произошла (название вакцины). Узнать и записать имя диспетчера, принявшего это извещение и входящий номер — это уже может считаться официальным документом, на который в дальнейшем можно будет опираться.

    3. Сообщить о происшествии в общественную организацию «Лига защиты гражданских прав»

    4. Написать обращение, одного содержания на три адреса: в Ген. прокуратуру, обл. прокуратуру и Президенту Украины:

    — изложить все факты — попросить разобраться:

    1. кто дал указание для вакцинации?
    2. была ли в этом необходимость?
    3. был ли введенный препарат сертифицирован для использования?
    4. что стало причиной заболевания ребёнка?

    — попросить провести комплексную проверку всех препаратов (вакцин), которые используются в вашем районе, на предмет сертификации и всех разрешений.

    Для ускорения указать, что ожидаете ответа согласно законодательства Украины и закона об обращениях граждан.

    5. Написать запрос в МОЗ с просьбой провести комплексную проверку всех препаратов, которые используются в районе, на предмет наличия сертификатов и соответствия им.

    6. Очень желательно провести независимое обследование состояния здоровья ребёнка (частная клиника и т.п.) с получением документа (выписки из истории болезни) с чётким указанием:

    • диагноза в соответствии с формулировками, установленными МОЗ, см. п.1;
    • прививки как причины осложнения.

    Примечание. Лечение таких поствакцинальных осложнений лучше также выполнять у врача, который финансово и административно не зависит от поликлиники, сделавшей прививку. В противном случае, диагноз может не быть объективным (соответственно, лечение — адекватным), чтобы «не портить статистику».

    Если ответы (должны поступить в пределах месяца) вас не удовлетворят, нужно написать ещё одно заявление в прокуратуру и уведомить «Лигу защиты гражданских прав».

    Для случаев групповых ПВО, особенно со смертельным исходом , важно добиться объединения всех расследуемых дел в единое производство. Только так можно проанализировать и выявить закономерности, сравнить состояние здоровья детей, картину течения болезней, подробности по вакцине (где хранилась, как перевозилась и как применялась). Без этого следователи и эксперты будут изучать отдельные трагические случайности и не выявят закономерностей, связывающих их в целостную картину преступления. Объединение уголовных дел в единое производство даст еще один эффект: дело будет расследовать Генеральная прокуратура. Это позволит предотвратить «случайные потери» данных гистологического исследований и избежать традиционной многократной корректировки медицинской документации задним числом. Поэтому в подобных случаях мы рекомендуем направить в адрес Генерального прокурора Украины письмо следующего содержания (скобками <> отмечены данные для примера):

    Генеральному прокурору України пану <Медведьку О.І.>

    Шановний <Олександре Івановичу!>

    Протягом <серпня 2009> року в різних областях України було зафіксовано низку випадків смертей немовлят, що співпали у часі з проведенням планової вакцинації згідно з національним календарем профілактичних щеплень (наказ МОЗ № 48 від 03.02.2009 р.). Як повідомляють засоби масової інформації, по факту смерті дітей було порушено кілька кримінальних справ, які зараз розслідують правоохоронні органи <Донецької, Запорізької та Луганської> областей.

    Низка смертей дітей, які відбулися протягом стислого часу при схожих обставинах, має бути розслідуваною всебічно, повно та об’єктивно, з обов’язковим виявленням причин та умов, які сприяли вчиненню злочину. Це може бути здійснено тільки за умови вивчення усіх обставин справи по усіх епізодах у сукупності. Обов’язковою умовою забезпечення можливості цього є об’єднання слідства по цих справах у єдине провадження.

    Враховуюче вказане вище, просимо Вас:

    — надати розпорядження про об’єднання кримінальних справ, порушених по факту смерті дітей, що відбулися у різних областях України протягом <серпня 2009> року, у єдине провадження;

    — доручити проведення слідчих дій Головному слідчому управлінню Генеральної прокуратури України.

    _____, ____ батько/мати _______, який помер _____в __________

    _____, _____батько/мати ______, який помер _____ в _______

    _____, _____ батько/мати ______, який помер _____ в _________

    Приймальня Президента України : м. Київ, вул. Шовковична,12, тел. — общ. Приёмная Президента, 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11 — для писем

    Приймальня Генеральної прокуратури (здесь можно узнать координаты вашей местной прокуратуры): м.Київ, вул. Різницька 13/15, Телефон приймальні —

    Міністерство охорони здоров’я України (здесь можно узнать координаты вашей местной СЭС): 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, тел., факс,

    Приймальня громадян: тел. ,,

    Сроки развития поствакцинальных реакций и осложнений

    Примечание: Информация о сроках развития осложнений от прививок, размещенная в данном приложении, отражает только лишь точку зрения МОЗ и по нашему мнению, более чем сомнительна, поскольку совершенно не касается отдаленных последствий вакцинации.

    Тем не менее, полезно все же иметь под рукой эту информацию по следующим причинам:

    1. Это единственный документ, оговаривающий сроки развития ПВР и ПВУ, в законах эта информация отсутствует.
    2. Реальные случаи поствакцинальных осложнений будут, вероятнее всего, признаны таковыми официальной медициной лишь тогда, когда окончательный диагноз у пострадавшего будет совпадать с указанным в таблице, а срок появления симптомов не будет превышать «официально допустимый». В противном случае будет найдено другое заболевание, «случайно совпавшее» по времени с прививкой.
    3. Всё это необходимо учитывать читателям, если они столкнутся когда-либо с поствакцинальным осложнением и будут пытаться добиться материальной компенсации (рекомендуемая последовательность действий приведена на нашем сайте).

    Информация из Приложений 1,2 к «Инструкции об организации эпидемиологического надзора за побочным действием иммунобиологических препаратов», Приказ №48 МОЗ Украины:

    АКДС, АаКДС, АДС, комбини-рованные вакцины на основе АКДС и АаКДС

    Против кори, паротита, краснухи (комбини-рован-ные и монопре-параты),

    Оральная полиомие-литная вакцина

    Инактиви-рованная полиомие-литная вакцина

    Полиса-харидные вакцины (Ніb, менинго-кокковая, пневмо-кокковая)

    Температура, которая не зарегистрирована в медицинской документации

    Боль, отёк мягких тканей > 50 мм, гиперемия в месте введения > 80 мм, инфильтрат > 20 мм (сильная местная)

    Высыпания неаллергического генеза

    Анорексия, тошнота, боль в животе, диспепсия, диарея

    Анафилактический шок и анафилактоидные реакции

    Алергические реакции (отёк Квинке, сыпь типа кропивницы, синдром Стивенса-Джонсона, Лайела)

    Гипотензивный-гипореспонсивный синдром (острая сердечно-сосудистая недостаточность, гипотония, снижение тонуса мышц, кратковременное нарушение или потеря сознанияі, сосудистые нарушения в анамнезе)

    Непрерывный пронзительный крик (продолжительностью от 3 часов и больше)

    Вакциноасоциированный паралитический полиомиелит

    Синдром Гийена-Баррэ (полирадикулоневрит)

    Подострий склерозовальний паненцефалит

    Подкожный холодний абсцесс

    Поверхностная язва более 10 мм

    Генерализованная БЦЖ-инфекция, остеомиелит, остеит

    Примечания (цитаты из Инструкции по организации эпидемиологмческого надзора за побочным действием иммунобиологических препаратов, Приказ №48 МОЗ Украины):

    1.4. . Послевакцинальные реакции (ПВР) — это клинические и лабораторные признаки нестойких патологических (функциональных) изменений в организме, возникающие в связи с проведением прививки (Приложение 1 этой Инструкции).

    Послевакцинальные осложнения (ПВО) — это стойкие функциональные и морфологические изменения в организме, выходящие за границы физических колебаний и приводят к значительным нарушениям состояния здоровья.

    1.6. . Сильною місцевою реакцією в місці введення препарату вважається набряк м’яких тканин більше 50 мм у діаметрі, інфільтрат більше 20 мм, гіперемія більше 80 мм у діаметрі. Сильні загальні реакції характеризуються підвищенням температури тіла більше 39 о С.

    2.1. Особи, які підлягають щепленням (або їх батьки чи особи, які їх замінюють), повинні бути проінформовані медичними працівниками про можливість виникнення побічної дії та її характерні ознаки після застосування певної вакцини.

    2.2. Виявлення ПВР та ПВУ здійснюють на всіх рівнях медичного обслуговування і спостереження:

    • медичні працівники, що проводять щеплення;
    • медичні працівники, що проводять лікування ПВР та ПВУ в усіх медичних установах (як державної ,так і недержавної форми власності);
    • батьки, попередньо проінформовані про можливі реакції після вакцинації.

    2.3. Реєстрації з відповідним записом у медичній документації (карта профілактичних щеплень дитини та історія її розвитку, амбулаторна карта чи історія хвороби дорослих) або в іншому документі, куди вносяться дані про профілактичні щеплення, підлягають усі випадки ПВР та ПВУ, а також:

    • абсцеси в місці введення вакцини;
    • летальні випадки, що трапляються протягом 30 діб після імунізації;
    • випадки госпіталізації протягом 35 діб після щеплення;
    • інші відхилення, що мають часовий зв’язок з імунізацією.

    2.4. Звичайні та сильні ПВР на щеплення, форми прояву яких зазначено у відповідних інструкціях про використання препаратів, реєструються в карті профілактичних щеплень дитини та в історії її розвитку або амбулаторній карті, історії хвороби дитини/ дорослих.

    2.6. Відповідальним за облік та надання інформації про ПВР та ПВУ є керівник лікувально-профілактичної установи, де проводиться імунізація.

    2.7. Територіальні заклади санітарно-епідеміологічної служби здійснюють наглядові функції за реєстрацією ПВР та ПВУ.

    2.8. Повідомлення про всі випадки . ПВР та ПВУ мають бути передані до територіальних закладів санітарно-епідеміологічної служби в інформаційно — стислій формі протягом 24 годин після їх виявлення.

    Должны ли врачи информировать родителей о возможных негативных последствиях прививок?

    Обязан ли врач информировать родителей о возможных негативных последствиях прививок, когда и в каком объёме он должен предоставлять эту информацию?

    Да, врач обязан предоставить эту информацию в максимально полном объёме своевременно, т.е. до выполнения прививок:

    • Ст. 302 1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

    Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я":

    • Ст.6 Кожний громадянин України має право на . достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
    • Ст.39 Лікар зобов’язаний пояснити пацієнтові в доступній формі мету запропонованих лікувальних заходів, . в тому числі наявності ризику для життя і здоров’я.

    Закон України „Про охорону дитинства":

    • Ст.6 . держава вживає заходів щодо забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, інформацією щодо охорони здоров’я
    • Ст.5 Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації, повнота і точність інформації;
    • Ст.9 Всі громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав
    • Ст.29 Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом безпосереднього її надання заінтересованим громадянам
    • Ст.30 До конфіденційної інформації не можуть бути віднесені відомості . про медичне обслуговування

    Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб":

    • Ст.12 Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, зобов’язані надати об’єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

    Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться після надання об’єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років профілактичні щеплення проводяться . після надання об’єктивної інформації .

    Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення":

    • Ст.4 Громадяни мають право на достовірну і своєчасну інформацію про наявні та можливі фактори ризику для здоров’я та їх ступінь.
    • Ст.50 Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту. Така інформація ніким не може бути засекречена.

    Закон України „Про захист прав споживачів":

    • Ст.4 1. Споживачі під час придбання або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: . 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію
    • Ст.6 Продавець (виробник, виконавець) зобов’язаний надати інформацію про цю продукцію.
    • Ст.15 1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити. 4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, та застереження щодо застосування окремої продукції; 5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів; Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров’я споживача , виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

    Международный кодекс медицинской этики:

    • Врач должен быть честен с пациентами.

    Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину):

    • Ст.5 . особі заздалегідь надається відповідна інформація про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризики.

    Конвенція про права дитини:

    • Ст.24 2. Держави-учасниці. вживають заходів щодо. е) забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, щодо здоров’я дітей, гігієни, санітарії середовища перебування дитини і запобігання нещасним випадкам.

    Законно ли отказываться от прививок?

    Можно ли гражданам Украины на законных основаниях отказаться от прививок, себе или своим детям?

    Во-первых, прививки, как и другие процедуры (такие, как проба Манту, флюорография, анализы крови и т.п.), являются видом медицинской помощи, от которой можно отказаться:

    Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину):

    • Ст.5 Будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Відповідна особа у будь-який час може безперешкодно відкликати свою згоду.
    • Ст.6 2. Якщо відповідно до законодавства неповнолітня особа є недієздатною давати свою згоду на втручання, таке втручання може здійснюватися тільки із дозволу її представника.

    Во-вторых, прививки являются методом профилактики, и притом довольно рискованным (как мы видели выше):

    Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я":

    • Ст.42 Ризиковані методи . профілактики . визнаються допустимими, якщо вони . застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта
    • Ст.43Згода інформованого пацієнта необхідна для застосування методів . профілактики . Щодо пацієнта, який не досяг віку 15 років, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

    В-третьих, возможность отказа от прививок непосредственно оговорена законом:

    Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб":

    • Ст.12 Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою. Особам, які не досягли п’ятнадцятирічного віку. щеплення проводяться за згодою їх батьків. Особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років профілактичні щеплення проводяться за їх згодою та за згодою батьків.
    • Відомості про . відмову від обов’язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку.
    • Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження.

    Как выполняется отказ от прививок?

    Произвольно оформленный отказ достаточно оставить в своей поликлинике (или отправить его туда заказным письмом с уведомлением о вручении) в единственном экземпляре, если ребёнок не посещает детский сад или школу:

    Закон України „Про захист населення від інфекційних хвороб":

    • Ст.12 Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов’язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження — засвідчити це актом у присутності свідків.

    Если же отказ оформляется при поступлении в роддом, сад или школу, то необходимо копию отказа вручить под расписку руководителю учреждения, а также другим лицам, которые могут принимать какое-либо участие в процедуре вакцинации: акушеру, школьной медсестре, учителю и т.д. Отдельный экземпляр отказа необходимо вложить ребёнку в школьный дневник (для предъявления при необходимости), а самого ребенка — научить себя вести соответствующим образом.

    Законно ли требование мед. персонала внести в заявление об отказе какие-либо дополнительные пункты?

    Законно ли требование мед. персонала поликлиники внести в заявление об отказе от прививок какие-либо дополнительные пункты: об отказе родителей от лечения, об ответственности родителей за последствия болезней и т.п.?

    Форма отказа законами не определена, и родителям не следует поддерживать такую самодеятельность поликлиники, тем более заранее отказываться от медицинского обслуживания — ведь медицинская помощь может потребоваться в ситуациях, совершенно не связанных с прививками.

    Законен ли отказ от приёма непривитых детей в детский сад или школу?

    Хотя один из законов Украины и запрещает непривитым детям посещать детские учреждения:

    • Ст.15 Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється,

    однако ряд других законов (и в первую очередь Конституция, имеющая найвищу юридичну силу — ст.8) устанавливает безусловное право на образование для каждого ребёнка:

    • Ст.53 Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

    Рішення Конституційного Суду України вiд 04.03.2004 № 5-рп/2004:

    • доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту . означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права;

    Закон України „Про охорону дитинства":

    Закон України „Про загальну середню освіту":

    • Ст.2 . забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;
    • Ст.6 . громадянам України незалежно від . переконань. або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти .

    Закон України „Про дошкільну освіту":

    • Ст.2 . забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти;
    • Ст.6 . доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти.
    • Ст.3 Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від . світоглядних переконань. стану здоров’я та інших обставин.
    • Ст.6 Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

    Перший Протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини:

    • Ст.2 Нікому не може бути відмовлено в праві на освіту.

    Конвенція про права дитини:

    • Ст.28 1. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: . а) вводять безплатну й обов’язкову початкову освіту.

    Загальна декларація прав людини:

    • Ст.26 1. Кожна людина має право на освіту. Початкова освіта повинна бути обов’язковою.

    Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права:

    • Ст.13 1. Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту.
    • 2.а) початкова освіта повинна бути обов’язкова
    • b) середня освіта повинна бути відкрита і зроблена доступною для всіх шляхом вжиття всіх необхідних заходів.

    Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти:

    • Ст.1 1. . выражение "дискриминация" охватывает всякое различие, исключение, ограничение или предпочтение по признаку . убеждений . которое имеет целью или следствием уничтожение или нарушение равенства отношения в области образования, и, в частности:
      • а. Закрытие для какого-либо лица или группы лиц доступа к образованию любой ступени или типа.

    Кроме того, ряд законов защищает граждан Украины от дискриминации, связанной с убеждениями или состоянием здоровья:

    • Ст.24 Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками . переконань. або іншими ознаками.

    Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я":

    • Ст.6 Кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає: . и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я;

    Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод:

    • Ст.14(1) Здійснення прав і свобод гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою . переконань. або інших обставин.

    Протокол N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод:

    • Ст.1 1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою . переконань. або за іншою ознакою.
    • 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.

    Конвенція про права дитини:

    • Ст.2 1. Держави учасники. забезпечують усі. права. без якої-небудь дискримінації, незалежно від стану здоров’я. дитини.
    • 2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації . на підставі . висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім’ї.

    Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину):

    • Ст.1 Сторони цієї Конвенції захищають гідність і тотожність всіх людей та гарантують кожній особі — без дискримінації — повагу до її недоторканості та інших прав і основних свобод щодо застосування біології та медицини.

    Загальна декларація прав людини:

    • Ст.19 Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань

    Європейська соціальна хартія

    • Ч.1 11. Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров’я.

    Как устроить ребёнка в детский сад или школу без прививок?

    Порядок приёма детей в детский сад установлен соответствующим Положением:

    ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. N 305

    ПОЛОЖЕННЯ про дошкільний навчальний заклад

    6. Прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження. 12. Відрахування дитини з дошкільного навчального закладу державної та комунальної форми власності може здійснюватись: . на підставі медичного висновку про стан здоров’я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі даного типу; . Адміністрація дошкільного навчального закладу зобов’язана письмово повідомити батьків або осіб, які їх замінюють, про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів.

    Порядок приёма детей в школу устанавливается законом:

    Закон України „Про загальну середню освіту"

    2. Зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу проводиться наказом директора, що видається на підставі заяви, за наявності медичної довідки встановленого зразка і відповідного документа про освіту (крім учнів першого класу).

    Как видим, в обоих случаях:

    • лицом, ответственным за приём ребёнка в детское учреждение, является руководитель этого учреждения, именно он (руководитель садика или директор школы) принимает окончательное решение о приёме или не приёме ребёнка.
    • непосредственно наличие прививок не отмечено как необходимое условие приёма ребёнка. Таким необходимым условием является наличие медицинской справки о состоянии здоровья, т.е. справки о том, болен ребёнок или здоров в данный момент. Совершенно очевидно, что отсутствие прививок само по себе не означает болезни ребёнка.

    На практике, как правило, руководителя садика/школы вполне устраивает такая, например, формулировка в справке: «По состоянию здоровья ребёнок может посещать сад/школу». Этот вариант полностью соответствует законодательству, его и нужно требовать от поликлиники.

    Практически можно рекомендовать следующую последовательность действий, на примере устройства ребёнка в детский сад:

    1. Найдите удобный для Вас садик, поговорите с заведующей — возьмёт ли она непривитого ребёнка при наличии у него медицинского допуска в садик? Обычно заведующие соглашаются, т.к. для них главное — иметь «разрешение-допуск» из больницы, который они могут предъявить СЭС во время проверки. Правда, некоторые заведующие имеют личную пропрививочную позицию, иной раз агрессивную, — в таком случае разговор не принесёт успеха и нужно попробовать договориться в другом садике.
    2. Во время беседы с заведующей садиком, узнайте, как обычно выглядит разрешение-допуск, выданное детям из этого садика, желательно выданное именно Вашей поликлиникой, какова точная формулировка. Попросите посмотреть образцы (в садике имеется такой допуск на каждого ребёнка), по возможности отсканируйте их или сфотографируйте, чтобы была видна подпись врача. Эти копии Вам очень пригодятся в случае, если в поликлинике заявят, что "мы всегда только устанавливаем, здоров ребёнок или нет, решение допускать-не допускать принимает садик, а мы никаких допусков не пишем"
    3. Договорившись с заведующей, нужно получить в ГорОНО «направление» в данный садик. Учтите при этом, что "нет мест", по мнению юристов, не является причиной для отказа в устройстве в садик и может быть основанием для судебного иска о нарушении права на образование.
    4. Получив направление, нужно в поликлинике пройти положенный для садика медосмотр, подтверждающий, что ребёнок здоров.
    5. Изучив (например, по данному сайту) основные моменты украинского законодательства относительно права на образование, потребуйте устно у своего педиатра (или у его начальника) — разрешение-допуск в детский сад (например, в виде какой-либо визы на выписке или на отдельном листке "Допускается в детский коллектив"), апеллируя к конституционному праву на образование и факту здоровья ребёнка. Если педиатр при этом будет настаивать на том, что непривитый ребёнок не может посещать коллектив по состоянию здоровья, то можно потребовать открыть Вам больничный по уходу за ребёнком. В общем, результат этой беседы будет зависеть от твёрдости вашей позиции. Вопрос лучше решить устно, но в некоторых случаях более приемлемым может оказаться вариант письменного общения.
    6. Чтобы переложить принятие решения на чужие «плечи», поликлиника может отправить вас «по инстанциям», уверяя, что допуск будет оформлен тотчас, как только своё разрешение даст, например, СЭС или городской фтизиатр. Кроме напрасной траты времени, эти визиты могут иметь и более серьёзные последствия: вы можете получить в медицинской карточке предписание "запрещается посещение детских учреждений" или "допустить в сад только после проведения вакцинации". После этого никто в поликлинике уже не даст вам допуск, резонно ссылаясь на решение вышестоящих инстанций. Поэтому, если ребёнок по результатам профосмотра здоров, от таких «походов» лучше отказаться.
    7. Если в итоге удастся получить допуск — можно оформляться в детский сад, если не удастся — можно попытаться получить допуск в какой-либо частной медицинской фирме, пройдя там соответствующий медосмотр.
    8. Если все эти варианты не дадут результата — можно писать письма в областную прокуратуру, облгосадминистрацию, Президенту Украины, уполномоченному Верховной Рады по правам человека (омбудсмену), в местное представительство какой-либо влиятельной политической партиии, где кратко описать ситуацию и акцентировать внимание на требовании защиты конституционного права на образование, без обсуждения медицинских аспектов проблемы. Также иногда успешным может быть обращение в Общество защиты прав потребителей, с заявлением о принуждении Вас к принятию медицинской услуги (вакцинации).
    9. Наиболее эффективным способом в данном случае, по мнению юристов, является защита права на образование в суде, вероятность положительного судебного решения очень высока, т.к. дело касается конституционной гарантии и основополагающих прав человека. Для подачи иска необходим письменный отказ садика в приёме вашего ребёнка.

    Ни в коем случае нельзя пользоваться незаконным методом — оформлением т.н. «липовой» справки. Такой вариант является преступлением, и кроме того, в этом случае ребёнок во всех документах будет отмечен как прививаемый, что скорее всего не спасёт его от внеочередной или плановой прививки по месту учёбы. Даже если родители предупреждают персонал об «индивидуальном графике», такому ребёнку, как правило, не удаётся уйти от очередной «положенной» прививки.

    Имеет ли врач право сообщать об отказе в школу (детсад, на работу)?

    Имеет ли врач право сообщать об отказе от прививок в школу, детский сад, на работу или соседям „отказника"?

    Наличие или отсутствие прививок относится к информации о состоянии здоровья пациента, что составляет не подлежащую разглашению врачебную тайну:

    • Ст.286 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
    • 2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
    • 3. Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.

    Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я":

    • Ст.40 Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
    • Ст.46 Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці.

    Какие могут быть последствия положительной пробы Манту согласно закону?

    Проба Манту имеет также другое название „туберкуліно-діагностика", её определение оговорено в законе:

    Закон України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз":

    • Ст.1 . туберкулінодіагностика — специфічний діагностичний тест, що проводиться туберкуліном, для своєчасного виявлення інфікованих мікобактеріями туберкульозу та хворих на туберкульоз; інфіковані мікобактеріями туберкульозу — особи, в яких виявлено позитивну імунну реакцію на туберкулін.

    Итак, положительная проба Манту (которая как правило оказывается "ложно-положительной" в связи с "аллергией на туберкулин", что будет выяснено позднее) свидетельствует об инфицированности человека.

    Какие же меры будут по закону тут же применены к нему?

    Закон України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз":

    • Ст.11 Хіміопрофілактиці туберкульозу підлягають особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу віком до 18 років, у яких вперше в житті виявлено позитивну пробу на туберкулін. Особи, інфіковані мікобактеріями туберкульозу віком понад 18 років, можуть підлягати хіміопрофілактиці туберкульозу за наявності медичних показань.

    Как видим, такой ребёнок сразу же, без дополнительных обследований и медицинских показаний (в отличие от взрослого) будет подвергнут химио-профилактике, поставлен на учёт в тубдиспансере с обязательной периодической рентген-диагностикой и т.д.

    Поэтому более разумным представляется вариант отказа от пробы Манту с самого начала и обращение за помощью к фтизиатру только при наличии характерных жалоб со стороны органов дыхания.

    Отказаться от пробы Манту человеку, не имеющему статуса „тубинфицированный", можно свободно, как и от прививки, и от любого другого медицинского вмешательства.

    Законен ли отказ в приёме детей в дет.сад или школу на основании отсутствия пробы Манту?

    В дополнение к сказанному выше о допуске детей без прививок, можно сказать следующее.

    Да, в законе говорится о прививках и туберкулинодиагностике:

    • Ст.15 Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

    Закон України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз":

    • Ст.10 Оформлення та прийняття дітей віком до 14 років до навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів здійснюється згідно з вимогами статті 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"(). Результати туберкулінодіагностики та інших видів обстеження дітей на туберкульоз наводяться у відповідній довідці закладу охорони здоров’я.

    Однако проба Манту прививкой не является, это совершенно разные понятия:

    • . Дітям, яким не виповнилося 2 місяці, щеплення проти туберкульозу проводиться без попередньої постановки проби Манту.
    • . Щеплення здійснюється при негативному результаті проби.
    • . пробу Манту проводять після проведення профілактичних щеплень.

    Следовательно, указанная выше ст.15 не может быть применена в данном случае, а статья 10 требует лишь предоставления справки из больницы о результатах пробы Манту (например, «не проводилась») и об отсутствии клинических признаков туберкулёза.

    Кроме того, статья 10 вообще не может быть применима к детям, которые уже посещают детское учреждение. Для этих детей может быть применим Порядок проведення обов’язкового профілактичного огляду певних категорій населення на виявлення туберкульозу (затв. постановою Каб. Мін. України від 15 лютого 2006 р. N 143), который гласит:

    • 4. Під час проведення обов’язкового огляду використовуються такі методи досліджень:

    — туберкулінодіагностики — дітей віком до 15 років

    При этом нигде в законах нам не удалось найти информации о возможных санкциях по отношению к детям, не прошедшим медосмотр в полном объёме.

    Во всяком случае, при возникновении угрозы таких санкций, родителям нужно потребовать их обоснование со ссылкой на законы (а не на приказы министерства, СЭС, горОНО и т.п.)

    Накладывает ли отсутствие прививок ограничения на выбор профессии?

    Накладывает ли отсутствие прививок ограничения на выбор профессии, сейчас или в будущем?

    Важно то, что ответ на этот вопрос всё-таки не должен оказывать влияние на принятие родителями решения относительно прививок, т.к. вопросы здоровья безусловно важнее вопроса выбора профессии.

    Тем не менее, давайте рассмотрим эту ситуацию.

    С одной стороны, действительно, законодательство Украины чётко говорит о перечне профессий, для которых обязательными являются дополнительные прививки (помимо календаря):

    З А К О Н У К Р А Ї Н И Про захист населення від інфекційних хвороб

    • Ст.12. Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

    Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

    Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

    С другой стороны, отсутствует постановление Кабмина с таким перечнем профессий, относительно прививок.

    Имеется перечень относительно обязательных медосмотров:

    ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. N 559

    ПЕРЕЛІК професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам

    — и соответствующий приказ МОЗ, о процедурах, проводимых при таких осмотрах:

    Наказ Міністерства охорони здоров’я України 23.07.2002 р. N 280 (z)

    Перелік необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, та періодичність їх проведення.

    Однако в обоих этих документах нет ни слова о прививках.

    Список таких профессий есть в приказе №48 МОЗ (в разделе «Рекомендуемые прививки»), однако приказ МОЗ никак нельзя назвать постановлением Кабмина.

    Действительно ли российское законодательство более лояльно по отношению к «отказникам» по сравнению с украинским?

    Да, начиная с 1998 г. ряд положений российского законодательства, в отличие от украинского, соответствует мировой практике и основным правам человека в отношении права на образование детей без прививок и социальной защиты при возникновении поствакцинальных осложнений:

    ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН ОТ 17.09.1998 г. №157-ФЗ «ОБ ИММУНОПРОФИЛАКТИКЕ ИНФЕКЦИОННЫХ БОЛЕЗНЕЙ»

    • Статья 5. Права и обязанности граждан при осуществлении иммунопрофилактики

    1. Граждане при осуществлении иммунопрофилактики имеют право на:

    — . бесплатное лечение в государственных и муниципальных организациях здравоохранения при возникновении поствакцинальных осложнений;

    . временный отказ в приеме граждан в образовательные и оздоровительные учреждения в случае возникновения массовых инфекционных заболеваний или при угрозе возникновения эпидемий;

  • Статья 18. Право граждан на социальную защиту при возникновении поствакцинальных осложнений.

    1. При возникновении поствакцинальных осложнений граждане имеют право на получение государственных единовременных пособий, ежемесячных денежных компенсаций, пособий по временной нетрудоспособности.

  • Статья 19. Государственные единовременные пособия.

    1. При возникновении поствакцинального осложнения гражданин имеет право на получение государственного единовременного пособия в размере 100 минимальных размеров оплаты труда, .

    2. В случае смерти гражданина, наступившей вследствие поствакцинального осложнения, право на получение государственного единовременного пособия в размере 300 минимальных размеров оплаты труда, установленных законодательством Российской Федерации на день осуществления выплаты указанного пособия, имеют члены его семьи.

  • Статья 20. Ежемесячные денежные компенсации.

    Гражданин, признанный инвалидом вследствие поствакцинального осложнения, имеет право на получение ежемесячной денежной компенсации в размере 10 минимальных размеров оплаты труда

  • Статья 21. Пособия по временной нетрудоспособности.

    Гражданин, у которого временная нетрудоспособность связана с поствакцинальным осложнением, имеет право на получение пособия по временной нетрудоспособности в размере 100 процентов среднего заработка.

  • К сожалению, в Украине ни материальные компенсации жертвам поствакцинальных осложнений, ни временное ограничение права на образование — непосредственно не предусмотрены законом «Про захист населення від інфекційних хвороб».

    Тем не менее, компенсация нанесённого здоровью ущерба (каковым и является любое осложнение от прививки) предусмотрена другими законами Украины и ратифицированными международными документами, например:

    Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я":

    • Ст.6 Кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає:

    і) відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди

  • Ст.8 У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров’я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов’язані вжити заходів щодо . відшкодування заподіяної шкоди.
  • Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину):

    • Ст.24 Особа, якій в результаті втручання було неправомірно завдано шкоди, має право на справедливе відшкодування відповідно до вимог та процедур, встановлених законом.

    Что же касается самого права на отказ от прививок, то в России оно оговорено более чётко:

    ФЕДЕРАЛЬНЫЙ ЗАКОН ОТ 17.09.1998 г. №157-ФЗ

    «ОБ ИММУНОПРОФИЛАКТИКЕ ИНФЕКЦИОННЫХ БОЛЕЗНЕЙ»

    • Статья 5. Права и обязанности граждан при осуществлении иммунопрофилактики

    1. Граждане при осуществлении иммунопрофилактики имеют право на:

    . отказ от профилактических прививок.

    Однако, как мы видели выше, в украинском законодательстве прямо описана процедура отказа от прививок, что также делает такой отказ абсолютно легитимным.

    Какие прививки делают в странах Европы?

    Украинский календарь прививок — один из самых "напряжённых" в Европе. В этом легко убедиться, воспользовавшись информацией, размещённой на сайте ВООЗ.

    В прикрепленной таблице можно увидеть сводные календари прививок европейских стран, а также страны, в которых «украинские» прививки не выполняются совсем, выполняются только один раз в жизни или только лицам из групп риска.

    Отметим, что, по свидетельству граждан этих стран, на практике отказ от этих календарных прививок не влечёт за собой какого-либо ущемления гражданских прав. Без прививок свободно принимают и в детский сад, и в школу, и на работу, за некоторыми исключениями:

    1. Как правило для государственного медицинского персонала повсеместно обязательны прививки от гепатита В.
    2. Во Франции и Италии обязательны 3 прививки, в Бельгии – одна (полио).

    Примечание: Мы будем благодарны за поправку возможных неточностей в отношении конкретных стран.

    Источник: http://www.privivok.net.ua/book/export/html/54